У давнину поруч Чортового каменя стояло святилище племені «бережан» а значно пізніше тут засновано монастир Спаса, що згорів під час татарського нападу. На тому місці люди збудували дерев’яну церкву, але її підпалили в травні 1980 року, за переказами, до того цю церкву хотів знищити чорт. Легенда каже, що чорт у лютій злобі хотів помститися людям, бо вони поклонялися Богові. В поті чола ніс чорт величезний камінь аж з Карпат, щоб розчавити святилище і накапостити людям. Щоб перейти Золоту Липу - дмухнув, щоб вода розступилась. Пройшов нечистий і чортенят своїх провів. Але обмастився в болоті дідько. «Е, — каже, — не туди пішов»,— та й сів відпочивати. "На галявину лісу приплентався чортяка вже під ранок. Такий вже радий був, що близько, наче його сам Люципер похвалив. Залоскотало його в горлі — і розреготався на всі заставки. Подув холодний вітер. Десь поблизу запіяв когут. Чорт раптово втратив силу і вже не зміг докинута камінь на місце злоби. Він випав чортові з кігтів і впав коло лісової галявини" - йдеться в легенді. Зараз камінь в лісі недалеко Бережан, вгруз у землю. На камені навіть є ямки, що нагадують сліди чорта і малих чортенят. Роман СНІДАНКО, за інформацією ridnyjkrajberezhany.blogspot.com