Коли Наталя Шафран вперше читала вірші, то тремтіли коліна і пересихало в горлі, але була ейфорія

Перші спроби написання віршів були ще у початковій школі

, але тоді я не надавала цьому захопленню особливого значення, через деякий час я припинила написання поезії і не писала цілих 10 років. Знову взялася за перо, коли у моєму житті з’явилася людина, яка випромінювала натхнення. І завдяки йому я знову почала писати вірші, з часом це заняття стало невід’ємною частиною мого життя. Буває по-різному. Інколи на написання віршів може надихнути певна життєва ситуація, і ця ситуація не обов’язково стосується мого життя, або спостереження за людьми і їхньою поведінкою, чи якась соціальна проблема. І, звичайно, надихають небайдужі, близькі мені люди, саме вони приносять у моє життя гаму емоції, і звичайно кохана людини. Ім’я моєї музи знаю лише я, нехай воно залишиться таємницею для інших, можливо колись я назву його публіці.  Моїми першими слухачами і критиками були мої батьки і найближчі друзі, саме вони дали поштовх для подальшого розвитку моєї творчості. Тема кохання – це вічна тема, і близька кожній людині. Якщо про коханок, кар’єристок, шлюби з розрахунку чи невдалі шлюби , сильних жінок читатиме не кожен, то про кохання читають всі, щоб не говорили, але це почуття не оминає жодну людину. Можливо, це прозвучить дивно, але я ніколи нікому не присвячую вірші, у моїх віршах багато хто може впізнати себе, своїх знайомих, але присвята для мене це щось занадто важливе, краще нею не зловживати, хоча на написання поезії безумовно впливають окремі люди. У січні 2012 року я почала відвідувати  мистецьку студію «Дзеркало» , і вже у березні я була учасницею і співорганізатором літературного вечора «Поетрі», який ми проводили на Всесвітній день поезії. Саме тоді я вперше прочитала на публіку свої власні твори. До того я брала участь у шкільних конкурсах читців, тому прочитання чужих поезій для мене не було проблемою, але коли я вперше читала власні вірші, пам’ятаю, що тремтіли коліна і пересихало в горлі, оскільки не знала, як сприймуть мою поезію глядачі, але після виступу була ейфорія і маса позитивних емоцій. Найближчим часом я планую видати збірку разом із літературною студією «Акценти», у ній кожен учасник вмістить декілька власних віршів і розповідь про свою творчість, а потім подумаю про власну збірку. Я б сказала, що не довго виношувала ідею створення літературної студії, близько двох місяців, хоча тоді мало хто вірив, що ця ідея буде втілена в життя, але час показав, хто мав рацію, а хто помилявся. Якщо мати бажання, і дуже чогось хотіти, то час для всього знайдеться, потрібно правильно його розподіляти, бути активною, цілеспрямованою людиною, вірити в себе і свої сили, ніколи не опускати руки. Розмовляла Тетяна ЛАВРИЧЕНКО


Редакція ДОБИ

Опис відсутній


Читайте також