Щільно почали над ним працювати роки два тому, відкинули всі пісні, які були менш цікаві. 18 січня я раптом сказав, що завтра ми видаємо альбом і 19-го він з’явився. Там є навіть пісні, які в голові були років десять, решта – з’явились за роки два-три. Ми знайшли формулу успіху і дуже класний склад, тому вже не вміємо робити музику, яка не подобається. Я знаю, те, що сподобається мені, сподобається і публіці, я в цьому впевнений. Коли ми записуємо пісню, я її даю послухати дітям: «Ну шо, пацани, скажете?». І якщо вони зразу починають колупати в носі, я розумію, що навіть не потрібно цю пісню комусь показувати, а коли вони зацікавлені, то якісь рецензії мені говорять. Діти – це індикатори, поки що їх у музику затягувати рано. Ми можемо затягнути їх у кліп хіба що. Декілька треків моїх дітей Корнія і Булата можна знати в Інтернеті, поки що старший захопився барабанами. У молодшого синочка поки що головна проблема – Sony PlayStation. Ми його зараз готуємо до школи, він ходить на англійську. Дітки талановиті до музики, але цікавляться іншим. Хочуть стати будівельником, винахідником, архітектором. Трек називається Baby Dub, а виконавець – Chaikoffskiy Korney. Я записав його коли йому було три місяці і поклав це на музику. Експлуатувати дітей не хочу. Коли вони продовжують заняття батьків це говорить про одне: батьки чогось не досягли у цій професії. Хоча тут можна посперечатись – Орбакайте-Пугачова, але я хочу синам створити такі умови, щоб вони займались тим, що подобається. Корній зараз ходить на флейту, а барабани в порівнянні з флейтою, це все одно що Гоголь у порівнянні, навіть не знаю з ким, із Моголем. Він трошки охолов до флейти, бо почалось сульфеджіо, музична література. Мені завжди подобався цей інструмент, але я не думаю, що треба змушувати дитину чимось займатись. Він сам це обрав, бо це схоже на східну школу єдиноборств, школу бамбукової  флейти. Флейта це ж духовий інструмент, і він теж духовитий, по-перше, а по-друге, духовний.

З ним переписуюсь в скапі, поздоровляємо один одного з Днем народження і Різдвом. Від часу, коли я його знайшов, майже нічого не змінилось, крім того, що я побував в Африці, яка мене дуже надихнула. На канікули діти поки що їздять лише в Португалію, до батьків дружини, на Фіджі ще не були. Мені здається, що діти і батьки – це різні люди і взагалі майже нічого спільного не мають. The ВЙО  запропонували зробити декілька пісень для українського повнометражного мультфільму, що називатиметься «Бабай» і озвучити якусь роль. Зараз займаємось цим та презентуємо альбом у різних містах. Нас ще запросили до Канади на фестиваль, я скоро почну займатися фестивалем «Вйо, Кобеляки».  Мені взагалі здається, що не варто робити фестиваль у Львові, де 500 фестивалів, чи у Києві, де 300, а дати можливість людям подорожувати Україною і привід заїхати у Кобеляки.

Навіть якби я став людиною з обмеженими можливостями,  мені би відняло ноги, я думаю, це те, чим я хотів би займатись. У фільмах мені дуже подобається життєздатність Кустуріци. Сам грав у фільмах - там усе так само як у житті, тільки перед камерами. Вважаю себе поганим актором, я можу краще зняти, ніж зіграти. На пісню «Ганджа», коли вона вийшла, реагували цілком нормально. Я пам’ятаю, ми співали її на «Червоній Руті», де була якась жіночка з Канади. Вона сказала: «Боже, яка Україна демократична країна». І дійсно, тоді з’являвся такий дух свободи, так було чудово.  Зараз, на жаль, це все кудись зникає, хоча реагували нормально як тоді так як і зараз. Контролю не було ніколи. Ми спокійно дивимося як відривають голови, вскривають вени. Ми спокійно сприймаємо, що Оксану Макар хтось підпалив, зґвалтував і по мусорках розтягав. Ми про це дуже довго говоримо, показуємо знімки, і це нормально. Чому у мистецтві щось таке забороняється показувати? В Україні є дуже багато класного музичного продукту, який важко почути, бо його треба шукати. І мені здається, що серед оцього усього різноманіття популярної музики, де кліп за кліпом просто пускають колами, якщо з’явиться якийсь канал, де будуть вмикати альтернативну музику, вони  матимуть нормальну аудиторію. Багато людей просто стомились від цього всього: від новин, які пропонує телебачення, музики, яку пропонує телебачення. Треба робити альтернативу – це буде те саме телебачення, та сама реклама, але під іншим соусом. Люди повинні мати альтернативу. Мар'яна СУДОВА фото з архіву Лілії Кувалдіної