Тоді в Кракові польський король Сигізмунд I надав Великому коронному гетьману, іншими словами Міністру оборони, Яну з Тарнова, дозвіл на заснування містечка Тарнополє. Олег Гаврилюк каже, що того ж дня, але 1944 року, Тернопіль остаточно звільнили від німецько-фашистських загарбників. Жодна зі сторін не думала про збереження міста, і воно було повністю зруйноване. Битва тривала майже півтора місяця. - Без потреби загинули тисячі солдатів та офіцерів, - каже історик. – Гітлер називав Тернопіль воротами у Рейх, а Сталін казав, що це другий Сталінград. Місто було повністю спалене та зруйноване. А визволяли місто радянські солдати двічі, бо після першого приходу, випили увесь спирт, який нібито випадково забули німці. Ті в свою чергу перестріляли п’яних радянських військових. Друга битва була жорстокою і непродуманою. Під час другого штурму, радянські воєначальники діяли бездарно, не продумали нюансів бою в місті. Батарею самохідних гармат під командуванням Григорія Танцорова було повністю знищено, натомість командира нагороджено званням Героя Радянського Союзу. - А на місці, де тепер стоїть ЦУМ, без жодної необхідності загинули близько 30 молодих солдатів з Сибіру. Командири кинули їх на вірну смерть і вже пораненим кричали «Вперед!». Нам варто знати і пам’ятати ті події. Артур БОБРИК