У дитинстві я ходила за дідусем, татом і  мамою, випрошуючи  намалювати  мені  щось на урок образотворчого мистецтва, але  всі казали, що зайняті і покидали мене саму в компанії олівця та чистого листка!!! Я страшенно на них ображалася  за такі «знущання», але тепер дякую їм за це. Саме тоді  я зрозуміла, що приречена стати українським да Вінчі:))) Вся сім’я у мене обожнює малювати. Уроки малювання  я не дуже любила в дитинстві. Зацікавилася та  інтенсивно почала братися за олівець  десь у класі 11. Художню школу не закінчувала, самостійно навчалася, в підлітковому віці почала серйозно працювати над малюнком. Талант «передався» від  дідуся, проте  все що я вмію, це практика. Моя муза постійно обирає незручні моменти. Найбільше бажання малювати виникає, коли я страшенно зайнята. Проте і бувають моменти, коли натхнення я черпаю із музики, кіно, живопису, фотографії. Ось в такі миті рука сама тягнеться до олівця і хочеться вилити всю себе на папір. Натхнення… найбанальніше, та все ж найголовніше. Немає натхнення - тоді нічого не виходить, а якщо виходить, то щось страшне та незграбне! І від хобі отримуєш лише зіпсовані нерви і розчарування! В такі моменти слід відкласти створення шедевру, бо усе повинно робитися з любов’ю. Мене зачаровує краса портрету, краса людського тіла, облич, що є відображенням краси душевної, настрою, почуттів, емоцій… Знаєте, краєвиди, натюрморти – це все трішки не моє… Люблю контраст графіки. Малюю простим олівцем. На мій погляд, чорно-біле зображення є більш глибшим і точним. Фарбами малювати мені не вистачає ні бажання, ні майстерності. Хоча я щиро захоплююсь  митцями, що працюють і в інших стилях. Я люблю  життя та людей. Це  об’єкт моїх творінь. Дуже люблю людей з почуттям гумору, простих у спілкуванні, відкритих для всього нового, людей з нестандартними поглядами, з якими можна посперечатись,  які мають власну позицію і можуть її обґрунтувати. Навколо мене  цікаві, добрі, талановиті  та щирі  друзі та родичі. Вони віддано вірять у все, що я роблю,  постійно навчають мене розглядати всі життєві явища під різним кутом зору та  роблять неоціненний  внесок у формування моєї особистості. Моє життя сповнене руху і динаміки. І хоч інколи мене це втомлює, проте саме це мені, мабуть, найбільше  і подобається. Сама я дуже весела та енергійна, проте водночас запальна й категорична, намагаюся ніколи  не опускати руки і не дозволяти іншим це робити. Кожен день  ми повинні проживати  яскраво, так, щоб завше було що розказати і згадати, а ще краще  – похвалитись . Це загальна стратегія , за якою я живу. Конкретних  планів  дуже багато, проте я вважаю, що  все найкраще, що відбувається  з нами в житті відбувається неочікувано, тому не буду забігати наперед, а дам змогу трапитись диву. Вірю у силу віри, тому у мене багато мрій. Мрією кожної творчої людини є досягти вершини досконалості в своїй справі, і я не виняток. Але це  неможливо, адже немає межі досконалості. Тому хочу з кожним новим творінням  покращувати свої вміння. Прагну, щоб мої малюнки, а в майбутньому - картини,  набули сили достукуватися  до сердець і надихали людей. Надихали на красу,на мрії,на любов,на життя! Я в це вірю. А  людина, яка вірить: в себе, в свою мрію, у власні сили, вона - непереможна!Віра – це її внутрішній стержень, який не дасть схибити! Віра дарує запал, який здатен творити дива!!! Тетяна АНДРУХІВ Фото з особистого архіву Віктрії Погребняк