Наше мальовниче  село Підзамочок розташоване на березі річки Стрипи за кілька кілометрів від райцентру Бучач. Достеменно невідомо про те, як виникла назва села ПІДЗАМОЧОК. Але вчені схиляються до думки, що це пов’язано саме із відомим замком, який колись велично здіймався на стрімкому пагорбі над Стрипою, як засторога для нападників про міць оборонних мурів на підступах до Бучача. Спершу був тільки замок, згодом довкола нього почали собі будувати оселі охоронці замку, які хотіли мати близько свої сім’ї. Поселення розросталося. Таким чином, ПІД ЗАМКОМ виникло село і називалося воно тоді Підзамче, а згодом асимілювалося в Підзамочок. Замок був закладений десь близько 1600 року при сприянні власника навколишніх сіл Яна Кшиштофа Бучацького (Творовського), про що свідчить збережений напис над головною в’їздною брамою. На стінах замку й донині збережені герби його засновників. Перша писемна згадка датується 1684 роком. В описі Бучача французом д’Алейраком, придворним короля Яна ІІІ Собєського згадується замок на Підзамчі. Це був період, коли розвиток вогнепальної зброї, прицільний вогонь артилерії змінили методи ведення війни. З цього приводу історики писали: "Одним із перших наслідків удосконалення артилерії був повний переворот у мистецтві фортифікації". Підзамочківський замок побудований, як і інші тутешні твердині, з місцевого темно-червоного пісковику, та подекуди ще видно сліди світлої штукатурки на цих гранітного кольору каменях. Ця фортеця є взірцем новітніх віянь у будівництві фортифікаційних споруд, які були започатковані у першій половині ХV століття в Італії, а згодом поширилося по всій Європі. Замок за його 400-літню історію багато разів нищили - але потім все одно відбудовували. У 1676 р. замок був зруйнований турками і як фортифікація з тих пір вже не використовувався. Поряд східної стіни замку на перехресті доріг збереглася стародавня статуя у, так званому, народному стилі, який характерний для ХІХ століття у нашому регіоні. Такі статуї ставили наші предки на роздоріжжі доріг для охорони, як оберіг. Статуя обсаджена з чотирьох сторін ясенами. Фігуру упорядковують жителі села, бережуть спогад про людей, які жили до нас. Перша згадка про село Підзамочок в тематизмі є за 1880 рік. За переписом населення у 1880 році в селі було - 38 українців, 1344 поляки, 105 євреїв. На цей час діяв у селі вальцьовий млин, який належав до о.о. Василіан. Навпроти замку, у приміщенні колишнього паперового млина - "папірні", на правому березі Стрипи на межі з м. Бучач у 1885 – 1939 роках, діяла філія Варшавської бавовноткацької мануфактури. Тут виготовляли шовкові стрічки, дволиці пояси, макати (дволиці килими), оббивні тканини декоровані срібними та золотими нитками, геометричними та рослинними орнаментами. Воно було устатковане 16-ма механічними жакардовими верстатами з ручним приводом. Шовкові кольорові й обвиті металевою фольгою нитки (посрібнені, позолочені) завозили з Італії, Франції та Туреччини. Спочатку тут на верстатах з коротким бердом виробляли шовкові стрічки та пояси з незначним додатком срібних та золотих ниток. Деякі з цих конфіскованих виробів можна побачити у Тернопільському краєзнавчому музеї. Також на території Підзамочка діяла одна із позичкових кас. В селі зберігся костел, українці в ті часи належали до церкви Святого Миколая (побудована у 1610 році Марією Могилянкою, дружиною брацлавського воєводи Степана Потоцького в м. Бучачі. З приходом радянської влади костел в селі було закрито, а згодом перетворено в господарський магазин. З відновленням національного руху в 1989 році силами жителів села приміщення було реставроване і відновлене в церкву, але вже православну Київського патріархату Різдва пресвятої Богородиці, яка функціонує й донині. З архітектурних споруд в Підзамочку ще є фігури Святого Антонія (1809 р.) та Божої Матері (1905 р., відновлено 1990р.). До цього часу Підзамочок входив в склад Польші і населення, яке проживало в Підзамочку - в основному поляки, та все змінив початок Другої Світової війни. В результаті якої, та таємного договору між Німеччиною та СРСР 28 вересня більшість західноукраїнських земель (в тому числі і Підзамочок) перейшла до складу СРСР. Таким чином в село прийшов новий суспільний лад. Перша спроба створити колгосп була у 1940 році. Було подано 25 заяв про вступ до колгоспу. Та проіснував колгосп не довго - у червні 1941р. фашистська Німеччина, порушивши договір про ненапад, ступила на українські землі. 7-го липня 1941 року фашистські війська окупували с. Підзамочок та навколишні села. За час війни у селі було зруйновано 115 хат. В червні 1943 року через с.Підзамочок проходило партизанське зєднання двічі Героя Радянського Союзу С.А.Ковпака. А 22-го липня 1944 року село було визволено від фашистів. В результаті операції «Вісла» у 1945 - 1946 р.р. у село переїхали переселенці (лемки) з етнічних земель Перемишлянщини, Кроснянщини та Горлиць, замінивши виселені в Польшу польські сім'ї. 7-го жовтня 1948 року було відновлено діяльність колгоспу, назву якого було вирішено залишити попередньою - ім. Чапаєва. Тоді колгосп об'єднував 136 дворів. Компактне проживання переселенців в селі та їх кількість дало змогу їм зберегти звичаї та традиції. У 1968 році створюється самодіяльний лемківський хор, який існує й до сьогодні. Хор є окрасою кожного концерту не тільки на Бучаччині, а й на обласних та республіканських імпрезах. В 1982 році колектив хору одержує звання народного, а в 1993 році аматорський колектив став лауреатом обласного конкурсу імені В.М. Гнатюка. Він знімається на телебаченні, записується на радіо, його запрошують до Польщі, Чехії. Є активним учасником Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини». У чому ж непроминальний успіх хору? Адже лемківських хорових колективів є багато? По-перше чиста, не штучна, не зіпсована лемківська вимова, бо багато з його учасників розмовляють нею в побуті. По-друге, виступ хору - це завжди театралізоване дійство з неповторним гумором, віршами та піснями. Підзамочок відрізняється своєю унікальною красою, що поєднює природні схили річки Стрипи із руїнами колись величного замку, який пам’ятає багато цікавих історичних моментів, над яким, здається, час не підвладний. Щороку багато туристів відвідують цю історичну пам’ятку  – гордість нашого села. Сучасний Підзамочок живе активним життям – у будинку культури часто проводяться концерти на різну тематику, маємо свою футбольну команду, котра хоч і молода, та вже може похвалитися певними досягненнями. У селі знаходиться також достатньо відомий готель-ресторан «Мандри», який відвідали багато відомих людей України, в тому числі і колишній президент України В. Ющенко. Є своя пекарня, СТО, деревообробний цех, цех по виготовленні бетонних огорож, на території колишнього току діє насіннєва фабрика. На території села знаходяться дві заправні станції. А не так давно запрацював інтернет-сайт Підзамочка. Та найбільша наша гордість це люди – жителі Підзамочка. Завжди привітні, дружелюбні, славляться своєю гостинністю. Не вірите? Приїжджайте – побачите! Ми завжди раді гостям.   Ростислав Домський, с. Підзамочок Бучацького р-ну

Аби проголосувати за цю роботу, зареєструйтесь на нашому сайті за допомогою клавіші „Реєстрація” – в правому верхньому кутку головної сторінки. Після цього залиште коментар будь-якого змісту в полі коментарів, під  публікацією. Від однієї людини приймається лише один голос за конкретну роботу.