Заліщики! Моя любове пізня, Моя ти згадко вічно молода... Дністер мажорить тут, неначе пісня, І ллється пісня-дзвінко, як вода...

П.Мельник

Для кожної людини, на мою думку, найріднішим є місце, де вона народилась і виросла, яке дало їй життя, з яким пов'язані перші радості та невдачі, перші втрати та надбання. Моє рідне місто - Заліщики. Містечко Заліщики розташоване на заході України. Його назва вперше зафіксована в 1578 році і походить від місця проживання його перших поселенців-«за лісом». Перші поселення в околицях сучасних Заліщик належать представникам різних археологічних культур. Історія міста сягає 14-15 століть. Територія Заліщик була заселена людьми з давніх - давен. На території міста знайдено старожитності пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, липицької, ранньослов'янської і древньоруської культур. За часів Польщі земля, на якій виникли Заліщики, перейшла у власність від магнатів Любомирських до краківського каштеляна Станіслава Августа Понятовського. Місто славилось на все Поділля чудовими народними майстрами: килимарями, гончарами, різьбярами по дереву. Населення містечка понад 11 тисяч чоловік. Місто Залішики лежить у глибокому мальовничому яру Дністра. Дністер витанцьовує навколо цього містечка на півдні Тернопільщини такі вихиляси, що, здається, от-от задушить невелике місто в своїх глибоких обіймах. Заліщики від обіймів не пручаються, адже саме завдяки височенним берегам Дністра це подільське місто може похвалитися своїм середземноморським кліматом. Сама природа попіклувалася про долю міста. Ось так поетично змальовує швидкоплинний Дністер у своїх віршах Олег Вістовський: Швидкоплинні дністрові води Аж притишили хід, здається, - Від твоєї казкової вроди Берег річки натхненно сміється. Для кожної людини, яка щиро любить рідну землю, її природа - найчарівніше у світі. Та мені здається, що немає нічого прекраснішого за краєвиди міста Заліщики. Вздовж річки Дністер зеленіють садки. Виглядають крізь них великі і маленькі будинки. Зачаровано вбираєш зором багатобарв'я кольорів і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця. Навколо маленького містечка розташувалось стільки дерев, що ніхто не міг би собі уявити. Все місто покрилось зеленим покривалом, яке восени змінюється на жовто-червоне, а взимку ніби його хтось знімає, і навесні знов покриває маленьке місто. Задумаймось... Досить тісний зв'язок існує між людиною і природою. І людина, і рослина для того, щоб вижити, пускає глибоко свої корені на тій землі, де народилась і живе. На Заліщанщині жили і живуть співучі і веселі, мудрі й роботящі люди, їхнє вміння працювати завжди схоже на творчість. Тут живе й працює Петро Мельник, який так змальовує Заліщики: Заліщики! Моя лаврова гілко, Моя пелюстка у стокротці!.. В стремена часу стали гінко – Не зупиняйтесь на півкроці. Шанують заліщани пам'ять про українського письменника, критика і громадського діяча Осипа Маковея, який жив у Заліщиках. Бували тут буковинський письменник Ю.Федькович, український письменник і громадський діяч В.Стефаник. Не забувають тут письменника Петра Ковальчука, організатора кооперативного руху Є. Храпливого, на честь якого названий Заліщицький агроколедж, викладача краєзнавства Йосифа Шварца, вченого у галузі стоматології, доктора медичних наук, професора, академіка Української академії національного прогресу Т. Заболотного, Оперних і камерних співаків Петра та Павла Приймаків, священика, письменника Г. Савчинського, історика, археолога, кандидата історичних наук, доцента Київського Національного Університету ім.. Т. Шевченка  Ю. Малеєва, педагога, письменницю, культурно-громадську діячку Климентину Попович, вченого у галузі економіки, директора адміністрації Наукового товариства ім. Т. Шевченка Василя Лопуха, Олега Вістовського, який навчався в Заліщиках і дуже любив спостерігати за Дністром: І хмари понад воду синю мчать, Стоять в задумі посивілі гори. їм-гордим, сильним - все звучать Життя травневі медобори. У нашому місті є також багато визначних місць. Одним з них є Палац Бруніцьких і парк, який зараз став лікарнею, а в парку, де росте понад 400 дерев, завжди можна весело провести свій вільний час. Заліщицький районний краєзнавчий музей, який відкрив свої двері 17 вересня 1974 року, завжди радий відвідувачам. Ми також пишаємось костелом святого Станіслава, церквою Святої Покрови та церквою Пресвятого Серця Христового. Життя у нашому місті - це не тільки велика честь, а й відповідальність. Адже ми - продовжувачі прекрасних і величних традицій наших дідів , ми – творці майбутнього нашого міста. Отже, любімо, шануймо і не забуваймо свій рідний край!   Віталій Гладченко, Заліщики спеціалізована школа І-ІІІ ступенів ім. О.С.Маковея

Аби проголосувати за цю роботу, залиште коментар будь-якого змісту в полі коментарів, під  публікацією. Від однієї людини приймається лише один голос за конкретну роботу. Для того, щоб ідентифікувати себе залиште в полі “E-mail” діючу адресу своєї електронної скриньки. Адміністрація конкурсу проводитиме перевірку адрес для підтвердження їх дійсності.