, як першопочаток життя. Їх знаходили у древньому Єгипті, Китаї. У фінському народному епосі - «Калевалі» - є згадки, що світ утворюється з яєць качки. Богиня Кала спала так довго, що на її коліна опустилась качка, знесла яйця, які потім упали в воду і з них утворився світ. В нас теж є легенди та казки про магічну силу яйця, наприклад, яйце-райце, де яйце виступає як вмістилище сили. У Японії під час свята холодної говядини, більше нічого крім яєць не можна їсти. Коли цвіте сакура, там милуються цвітінням і їдять кольорові яйця.Колір писанки  має значення навіть із точки зору психології. У більшості людей блакитний асоціюється з небом, жовтий – із сонцем, зелений – із зелом, червоний – кохання, секс, здоров’я. Єдине, що якщо у всіх народів чорний – це смерть, то у нас - чорне і біле – це відродження, потенція, ще чорне – це земля. Люди почали почали носити чорний одяг,  під час розвитку поховальних обрядів, коли у них траур. Індоарійцями був привнесений звичай ховати, якщо помирає чоловік, ще й дружину. Чорний одяг став символом поховання себе із тим, кого любиш. Бджолу називають божою мухою, вона працює на благо бога і людей. Тому дуже важливим у писанці є віск. Є розповіді, що у селі надзвичайною повагою користувались пасічники, які не могли бути невірними з дружиною, бо всі рої зразу полетять. Віск тому є святою субстанцією. Барвники в основному добували із рослин, сила яких передавалась і писанці. Найпростіший приклад – жовтий колір добували із дикої яблуньки, перед  якою дівчата молились за щасливе заміжжя. Яблуко є символом кохання, з яблуневого цвіту плели вінок і ворожили на ньому на дівочу долю .Перед  тим як писати писанки, треба було посповідатись, помитись, прибрати хату  - тобто очистити душу, тіло та житло. Якщо писанки задумувались як чарівний предмет – із спеціальними символами, то малювати їх можна було лише  у певні дні: деякі писались на день сорока святих, деякі на Параскеви, Мокоші, Венери – завжди це п’ятниця. Щоб у чоловіка не було ніяких проблем – існував спеціальний символ, який треба було намалювати на писанці, яку малювали у четвер. Писанки дарували хворим, бо вони приносили здоров’я, тримали у себе під час малярії, викидали на подвір’я, коли була буря, щоб вщухла. Були  такі писанки, які закопували у ріллю навесні, щоб родило. Якщо дівчина не може вийти заміж чи подружня пара не може зачати – їм теж дарували писанки. Є спеціальна писанка, яка встановлює контакт між світами. Якщо у людини хтось помер,а вона не встигла щось сказати, має тягар на душі – їй можна подарувати. Але є умова, що ця писанка має бути подарована для неї першою у цьому році. Зранку на Великдень людина йде на цвинтар, кладе писанку на могилу, і говорять, стає легше. З писанок робили прикраси, вішали їх перед  іконами, а потім з’явився забобон, що під час бурі там ховається нечиста сила. Не можна писати на варених, видутих яйцях. Їх не їдять і стараються не розбивати. Пов’язані писанки із весною, відродженням. В нас писанка пов’язана також із традицією піктографічного та ідеографічного письма. Очевидно, що до християнства письмо вже існувало, воно було відмінним від сучасного, більше схожим на єгипетське. У піктограмах були закладені якісь знаки, символи в ідеограмі всі знаки стають стандартизованими. Мар'яна СУДОВА