Іван Нагайовський з дитинства мріяв служити в поліції. Для рідних Іван був люблячим сином, братом, для побратимів - надійним товаришем, який умів розрадити жартом навіть у найважчі моменти. Він не уявляв свого життя без служби та людей, з якими пліч-о-пліч захищав Україну. 4 липня 2026 року життя старшого сержанта поліції Івана Нагайовського обірвалося внаслідок важкого поранення. Йому було 34 роки. Pозповідь про поліцейського опублікували на сайті поліції Тернопільщини.

Іван Нагайовський народився 12 вересня 1991 року в селі Трибухівці у багатодітній родині. Ще змалку він знав, ким хоче стати. Приклад знайомих, які працювали у правоохоронних органах, запалив у хлопця бажання пов’язати своє життя з поліцією.

"Шкільні роки Івана були сповнені мрій про майбутню професію. Його перша вчителька Галина Михайлівна Патрак згадує хлопця як скромного, дисциплінованого й охайного учня, який добре навчався, любив своїх однокласників і ніколи на давав ображати слабших. Особливо Іван захоплювався розповідями про героїв, любив читати патріотичні твори та вірші про Україну. На уроках він охоче висловлював власну думку, розмірковував, як би вчинив на місці літературного героя. А ще любив фізкультуру, де міг проявити свою спритність і витривалість. Якщо між однокласниками виникали суперечки, намагався владнати їх мирним шляхом, захищаючи слабших", - розповіла Галина Михайлівна.

У 2019 році Іван здійснив свою мрію - розпочав службу в органах внутрішніх справ. Сектор реагування патрульної поліції у Бучачі став його першим місцем служби.

"Початок повномасштабного вторгнення PФ в Україну старший сержант поліції зустрів на Луганщині, де ніс службу з побратимами з роти патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль». Тоді їхній підрозділ зазнав перших втрат - від російського снаряду загинуло троє поліцейських", — йдеться у повідомленні поліції.

Війна навчила його цінувати підтримку тих, хто поруч. Побратими стали для Івана більше ніж колегами - вони були його другою родиною. Він постійно розповідав мамі про хлопців, радів, що вони тримаються разом і один одного не залишають.

"За словами матері, Іван дуже любив своїх побратимів і завжди намагався їх підтримати. Умів пожартувати, розрядити напружену атмосферу, підбадьорити словом. Саме таким щирим, відкритим і готовим прийти на допомогу його пам’ятають ті, хто служив поруч", — пригадує мама Івана пані Оксана.

Павло Боценюк, побратим з яким Іван подружився, перебуваючи на Луганщині, розповідає, що таких людей дуже мало, бо з першого дня їхнього знайомства зрозумів, що зустрів справжнього друга.

"У 2023 році Іван Нагайовський став одним з перших добровольців штурмового полку «Сафарі» Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Отриманий позивний Лакі, що означає щасливчик, став для нього особливим іменем. Не раз він потрапляв з побратимами у саме пекло військових баталій, і кожен вихід сприймав, як свій другий день народження", — йдеться у поліції.

У січні 2026 року Іван Нагайовський став оператором безпілотних систем батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. 

"Мама не раз просила сина берегти себе. Та Іван не уявляв, як може залишити службу, коли його побратими продовжують боронити країну. За мужністю воїна стояла людина з великим серцем. Іван був одним із чотирьох дітей у родині, любив маму, піклувався про рідних та допомагав їм", — йдеться у повідомленні побратимів.

Пані Оксана пригадує, як син турбувався про неї, хвилювався за її здоров’я. Коли приїжджав додому, намагався зробити щось приємне, питав, що потрібно купити. Навіть на відстані не забував про найрідніших.

"Він дуже добрий був. Нікого не скривдив, поганого слова не сказав. Завжди телефонував, питав, як я. Я знала, що він далеко, що йому непросто, але він ніколи не скаржився. Завжди казав, що все добре. Останній тиждень перед загибеллю я намагалася додзвонитися до сина, але зв’язку не було. Я хвилювалася, не знаходила собі місця та сподівалася, що Іван невдовзі зателефонує, як робив це завжди", — зі сльозами пригадує мама.

4 липня родині повідомили що під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Олексієво-Дружківка Донецької області під ногами Івана розірвався вибуховий предмет. Поліцейський отримав тяжкі поранення. Того ж дня його серце зупинилося.

"Уранці ми отримали звістку про те, що Іван Нагайовський - на щиті. Було дуже боляче. По-особливому болить душа за нього, бо це людина, яка створила сама себе. Він не мав у житті легкого старту, усе, чого досягнув, - завдяки важкій праці. Зараз йому б жити свої найкращі роки, а його з нами немає", - згадують побратими.

За сумлінну службу та мужність Івана Нагайовського нагороджено відзнакою «За оборону України» та орденом «За мужність» III ступеня - посмертно.

"Для мами Іван назавжди залишиться її Іванком - добрим сином, якого вона щодня чекала додому. Для побратимів - відважним поліцейським, надійним товаришем і людиною, на яку завжди можна було покластися. Для колишніх учителів та однокласників - щирим хлопцем, у якому ще зі шкільних років відчувалися любов до України й готовність захищати тих, хто потребує допомоги", — йдеться у повідомленні колег.

У травні 2026 року ім’я Івана Нагайовського викарбували на меморіалі правоохоронцям, які загинули за волю України, біля адміністративної будівлі Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Його ім’я стало частиною історії мужності й самопожертви поліцейських, які віддали життя за свободу та незалежність держави.