«Маленькою  Волинською  Швейцарією», «Волинськими  Афінами»  називають  з  любов`ю   туристи , які  приїжджають   помилуватися   старовинним ,  красивим   містом  Кременцем  та  його  мальовничими  околицями,  мого  міста. Розкинувшись  в  долині  між  горами з  історичними  назвами:  Замкова,  Дівочі  Скелі,  Хрестова  Осовиця , Воловиця , Куличівка – воно  своїми вулицями  розбігається по схилах та  узгір`ях і виплескується  на  широке  лугове привілля над Іквою.  Протягом  XV ст. ,-  першої  половини XVII ст. , Кременець  став  важливим  ремісничо-торговельним  центром  Волині.  Двічі на  рік  тут  влаштовували  міжнародні  ярмарки на  св. Варфоломія  та  Євангеліста  Луки.  Сюди  приїжджали купці  з Персії,  Голландії, Німеччини, Росії,  Криму.  У  XVII-XVIII століттях   Кременець  став  одним з найбільших  осередків  виробництва сукна, славився  своїми  гончарними  та  ювелірними  виробами.  У місті  розміщувався  найбільший на Волині  склад  білої  солі, яку  завозили з соляних копалень  Галичини.  Назва  міста найвірогідніше, походить   від  мінералу  кремінь, якого  досить  багато на Кременеччині  і до нині. Площа нашого  Кременця  понад  дві тисячі  гектарів, половина  якої зайнято  садами та лісопарками. Проте  розвиток  міста  гальмувався частини  нападами  татарських  орд.  Особливо  великих  спустошень  вони   завдавали в  1497 і 1500  роках.  Татари  пограбували  та  зруйнували  місто,  багато людей  забрали  в  полон.  Про  трагічні  події  тих  часів  нагадує  назва  гірського  пасла  Дівочі  Скелі,  звідси, як  і пішла  легенда ,  зв`язавшись  косами  кинулось  вниз  група  дівчат,  обравши  смерть, а не ганебний  полон  і  наругу.   Але перша  писемна  згадка  про  Кременець   зафіксована  в  Галицько – Волинському   літописі   Іпатіївського  зведення  1227 р..   Та археологічні  розкопки  свідчать, що  поселення  тут  були ще  в епоху  пізнього  палеоліту. В  історії  Кременця   важливу  роль   протягом  кількох  століть  відігравало  Магдебурське  право, за  яким  місто  отримало   право  на  самоврядування  з 1438 року.  Візитна карта  міста – Замкова  гора  або  гора  Бона, 397метрів над  рівнем  моря із залишками  високих  мурів,  колись  могутньої  фортеці, яку  не  скорив  сам  Хан  Батий.  І лише в 1648 році  після  чотирьохтижневої    облоги,  штурмом  взяли  козаки на  чолі з  Максимом  Кривоносом.  Так і  стоять  ті стіни й  досі, як  свідки нашої  історії.  З минулих  епох  збереглось  чимало  цінних   пам`яток  історії  культури.   Будівлі – пам`ятки  в  основному  сконцентровані   у  центральній   частині   міста.  Виділяється  серед  них   ансамбль  колишнього  францисканського   монастиря з костьолом  і  дзвіницею. На  вулиці  Медовій, одній  з   найдавніших, знаходиться  унікальна   споруда  XVIIст., Кременецькі   будинки – близнюки , зведені  в стилі  бароко.  На жаль, місто  з роками  втрачає  свою  самобутність і  тільки  фотографії допомагають  нам  вітворити  Кременець тих  часів  з  його   чудовою, своєрідною  неповторною  забудовою.  Хоча  місто  невелике,  проте  має  шість  давніх   цвинтарів : Туницький, закладений  під  кінець  XVIII ст. ; Католицький  званий  Польським в 1891 році;  військовий Калантир  в другі половині XIX.;  Єврейський  цвинтар з XVI ст.., що належить   до  найдавніших  пам`яток  в Україні.  На особливу  увагу  заслуговує  П`ятницький    цвинтар  з XVII-XVIII  століттях  Кременець  відвідали в 1702 році  церковний  діяч  і  письменник  Феофан  Прокопович, у 1750-х  роках  філософ  і поет  Григорій  Сковорода,  1831 році  етнограф і  письменник  Володимер  Даль,  1898 році  письменник  Василь Ян, і у 1909 році  польська  письменниця  Марія  Конопніцька .  Кременець – одна з  перлин  України. Багата  її  природа, цінні  пам`ятки  архітектури,  історії і  культури.  Ось  моя  історія рідного  краю,  яку  потрібно   любити  і  шанувати. Настя Тернова, Кременець

Аби проголосувати за цю роботу, залиште коментар будь-якого змісту в полі коментарів, під  публікацією. Від однієї людини приймається лише один голос за конкретну роботу. Для того, щоб ідентифікувати себе залиште в полі “E-mail” діючу адресу своєї електронної скриньки. Адміністрація конкурсу проводитиме перевірку адрес для підтвердження їх дійсності.