Ця традиція за переказами старожилів, згадується ще з тих часів, коли на території нинішньої церкви Воздвиження Чесного Животворчого Хреста в с. Монастирок на Чортківщині діяв Святовоздвиженський чоловічий монастир. Про це повідомили на фейсбук-сторінці Більче-Золотецької сільської територіальної громади.

"Підтвердженням давньої традиції є і письмова згадка священника Семена Гребенюка ще 27 вересня 1927 року в "Книзі членів Союза літургічного Братства Тверезости в Монастирку", де він описує відправу Хресної дороги перед вдягнутими в зілля хрестами. А також у 1931 році в друкарні П. Зеймана в Борщеві видана брошурка "Пісня о страстях Ісуса Христа, співана в часі розважань стацій дороги хресної. Пам'ятка з Кальварії в Монастирку", де вказано, що "дохід з розпродажи призначений на украшенє дороги хресної в Монастирку", — йдеться у дописі громади.

З покоління в покоління на Хресній дорозі незаміжні дівчата на празник Воздвиження Чесного Животворящого Хреста вдягають хрести повністю в квіти . Кожна родина в селі має свій хрест. Якщо дівчина виходить заміж, то передає його наступній у своїй родині.

До цього готуються заздалегідь. Адже кожен хоче, щоб його хрест був вдягнений якнайкраще.

"Тому з ранньої весни жителі села сіють багато квітів та духмяних трав. Основним елементом є васильок (базилік) та боже деревко (полин деревоподібний). Вечером, напередодні свята, відбувається відправа Хресної дороги, на яку збираються як місцеві жителі, так і багато паломників. У день празнику, після Служби Божої у Хрестовоздвиженській церкві, велична хода парафіян разом зі священиками, проходять Хресну дорогу від першого до останнього хреста і до печерного храму. Саме в цей час відбувається їх освячення. Після цього люди зривають зілля з хрестів, використовуючи їх як обереги", — йдеться у повідомленні громади.

У грудні 2025 року традиція вдягання хрестів внесена в перелік елементів нематеріальної культурної спадщини Тернопільської області.