- Візьми собі того чаю, дуже добрий, фруктовий, якийсь з попкорном, ваніллю, фруктами, ми всі його вже пили, - радить колега. Передобідній час, щоб перебити голод вирішила зробити собі гарячого чаю, а потім, як дороблю важливе, нормально поїм. Беру рекомендований "Перуанський мамачатл", який колега купила у тернопільському "Світі чаю". Чай напарюється, я вмираю від нетерплячки. За кілька хвилин вже вилювлюю їстівні частинки, жую німецькі фрукти (там зробили цей чудо-чай) посьорбую духм’яний напій. Вибираю ложкою попкорн, жую. Бачу ще якісь цікаві частинки фруктів, за формою подібні до спіральки. Зачерпую ложкою, перед тим, як засунути до рота, розглядаю. -         Хробаки!!! – голосно викрикую. Колеги зглядаються на мене, а потім підбігають подивитись. Вони вже пили той чай раніше. Поки працівники сусідніх офісів і газети розглядають вміст пачки, фотографують, дивляться на хробаків, думаю, що сумно лиш з одного – хробаки вже мертві. Втім, завдання "максимум" виконане, передобідній голод тим чаєм я таки перебила.