Десь поміж мальовничих подільських лісів, на семи пагорбах, розташувалося місто Копичинці, яке манить своєю красою і неймовірно привітними людьми. Ви переконаєтесь у цьому прочитавши мою розповідь. Копичинці – одне з найкрасивіших міст Тернопільської області. Серед прикметників, що найчастіше додають до назви нашого міста перше місце належить слову «мальовниче». Воно приваблює зеленим вбранням гаїв, садів, чарує блакитним оксамитом струмочків, потічків і річки Нічлава. Кажуть, що з висоти пташиного польоту Україна нагадує вишитий рушник. Так ось, Копичинці є червоною квіточкою на ньому, вишитою добрими руками матері. Копичинці за свою багатовікову історію нагромадили величезні культурні багатства. Духовна краса копичинчан в  першу чергу базується на красі і багатстві рідного міста. Щедра земля, повноводна ріка, схилені верби, квітуча калина, розлогі дуби і завжди привітні ліси тішили око, народжували в душах щедрість почуттів і бажання оточити себе прекрасним. Мова українців солов’їна, вона звучить мов пісня, а музика то розливається, наче Дніпро, то дзвенить, як струмок. Саме у такому місті виросли майбутні українські і світові знаменитості. Не зважаючи на всі життєві шторми українська література з кожним новим поколінням митців розквітала пишним цвітом. Копичинці є маленькою частинкою України і це місто подарувало своїй Батьківщині таких відомих людей: Мар’яна Савка, Клим Чічка-Андрієнко, Аскольд Лозинський, Ванда Горчинська, Василь Іванчук (міжнародний гросмейстер), Євгенія Ласовська (оперна і камерна співачка) Таня Осадица (писанкарка), Михайло Мацієвський (директор муніципального хору «Хрещатик»). Летів на безшумних крилах час над задумливими степами, та суровими курганами. Усі спроби жорстоких тиранів підрізати крила українській культурі, знищити багату, розмаїту спадщину наших пращурів, вирвати з корінням саму згадку порохом. Байдужі чужинці прагнули того, щоб нащадки легендарного Кия, великої княгині Ольги та Святого Володимира, відцурались своєї мови. Але минали століття, присипаючи піском сиві кургани, криваві правителі народжувалися і йшли у небуття, а живе слово талановитих митців продовжувало жити. Сьогодні я хочу вас познайомити з геніальною дитячою письменницею, літературознавцем, головним редактором «Видавництва Старого Лева» - Мар’яною Савкою. Вона народилася тут, у Копичинцях. Її виховували шум зеленого лісу, щебетання птахів, пісня вільного вітру, пахощі весняних квітів. У її серце влилася краса рідного краю. Все це вона змальовує у своїх віршах. А як відомо поезія – це душа поета, яка завжди прагне до прекрасного, але згодом розуміє, що нічого кращого немає, як рідна сторона. «Ніяка музика не виявила досі своєї народності з такою величністю, як українська…» Л. Толстой. Наше маленьке містечко пишається тим, що подарувало світові двох відомих оперних співаків – це Клим Чічка-Андрієнко і Євгенія Ласовська. Клим Чічка-Андрієнко народився в Копичинцях 1885 року. Про його голос писав професор Людвіг Гесс «Один із найбільш феноменальних голосів, які я коли небуть чув у своєму житті, справжній геній співу». Його голос впізнає увесь світ, ним пишається Україна і Європа він син землі, де тече тиха річка Нічлава, де музика вітру і шум лісу утворюють мелодійну симфонію. Його голос мав чудовий тембр! Ніжнозвучний, шовково-матовий. І цей прекрасний голос артист довів до вершин досконалості: він звучав без найменшого напруження, плавно, вільно. Його спів вражав барвами, як коштовні перли. Виступаючи у великих концертних залах він завжди згадував свій рідний край – Копичинці. Місто, де вперше заспівав під мелодію чарівної природи. У центрі міста височіє велична будівля – Центр культури і дозвілля. Саме тут витає муза Мельпомена. Вона надихає, спонукає і допомагає людям  творити прекрасне. Частина будівлі відведена під театр, а інша під музей. Що півроку тут грає виставу трупа акторів театру-поезії «Слово». Усі вони – аматори,є жителями нашого міста. Але грають не гірше за професіоналів. Ці актори виграють конкурси, здобувають призи. Їхні вистави завжди дивують глядачів, змушують замислитися, навчають і дають поради, адже театр – це така кафедра, з якої можна донести людям багато доброго. Але це мистецтво потребує лише чистих душ, а такі в Копичинцях є. У місті є єдиний в Україні музей театрального мистецтва, також він є найбільший за площею у  нашому районі. Ще єдиною унікальною спорудою є музична школа. Звідти завжди долинають до людських вух і сердець чарівні мелодії, вони запалюють в душах любов, загоюють душевні рани, повертають на вірний шлях, допомагають знайти відповіді. Діти в Копичинцях настільки талановиті, що однієї музичної школи їм замало, та у нас є ще будинок школяра, де навчають рукоділлю. Ця робота дуже клопітка, але зусилля варті того. Тут навчають заквітчувати звичайне куряче яйце перетворивши його на витвір мистецтва, на те чим український народ завжди пишався і буде пишатись до віку – на писанку. У нашому місті присутні бібліотеки – місце де зібрані знання народів, де мудрість витає у кожній шпаринці. У кожній книжці знаходиться маленький світ, який завжди буде дарувати тобі свої багатства, відкриє тобі таємниці віків, запросить в дитинство, у казку. Тут ти поринеш у інший світ, де мавки гуляють, відьми на мітлах літають, де козаки раду збирають, де Шевченко з українців кайдани скидає до волі їх закликає, тут Гамлет відповідей шукає, а Онєгін на балу гуляє, тут є все лишень відкрий і зазирни. Отже із цього всього випливає, що Копичинці духовне і культурно розвинуте місто. Та все це не було б таким прекрасним без людей. Вони знають, що любов народжується лише з любові. Світ не повинен жити за законами насильства і підлості. Лишень краса і любов врятують нас від духовної смерті. Моє рідне місто, скільки радості, скільки глибоких, найдорожчих почуттів ти принесло моєму серцю, скільки людської краси відкривалося мені на березі Нічлави. Скільки ласки у вітрах, у синьому небі, скільки зворушливої поезії у прозорих джерелах. Місто моє дороге і величне прийми мою любов і безмежну подяку за те, що родилася я на твоїй землі, що вся душа моя сповнюється твоєю красою. Я вірю, що настане той день, коли вся Україна дізнається про твою величність і красу, про прекрасне місто над водами Нічлави.    Наталія Зелінська, Копичинці ЗОШ №1, гімназія          

Аби проголосувати за цю роботу, зареєструйтесь на нашому сайті за допомогою клавіші „Реєстрація” – в правому верхньому кутку головної сторінки. Після цього залиште коментар будь-якого змісту в полі коментарів, під  публікацією. Від однієї людини приймається лише один голос за конкретну роботу.