Поїду в дитинство—там буду

Минуле своє я шукати,

Де річка, що  зветься Збручем,

Камінчики стану кидати.

З високих зажурених круч

По дикім блукать пасовищі...

    Михайло (Моше) Ландман –поет,

прекладач, автор відомої пісні «Сиреневыйтуман», уродженець Підволочиська.

    Підволочиськ—слово, яке рідне моєму серцю. Це селище відоме з 1545 року. Прадавня історія, багата на події, знаменитих людей. Сьогодні, дивлячись на вулички рідного Підволочиська, не віриться, що прилеглі території будинків, викладені чипурною бруківкою  не так давно (за часів царя Олександра ІІ ) були землями не рільничого призначення. Вона являла собою заболочену низину з безліччю струмків, що текли до Збруча і Самця. Саме біля центрального фонтану на площі, де любить відпочивати зараз молодь, простягались по сьогоднішній вулиці Д.Галицького землі  графа Вацлава Баворовського. Саме вони стали предметом торгів  і саме їх було продано  під залізницю, вокзал. Його розквіт припадає на другу половину XIX—початок ХХ століття, коли з будовою Карла-Людвіга Лотрінгера  воно виросло з того старого фільварку графів Баворовських. Ми завжди пам’ятаємо наших відомих односельчан:Кучмак  Івана—художника  у жанрі історичного живопису (США),Лілля Луї—ученя С.Далі, художнього критика.,Крона Едмунда—актора, режисера (Польща),Пєха Хуго—актора кіно  і театру,Кестена Германа—всесвітньо-відомого німецького письменника, доктора Берлінського університету. Осінчука Горислава—члена КУН, автора наукових досліджень «Просвіта»,Миколюка Нестора—кандидата економічних наук,Достмана  Олександра—продюсера, засновника АРТЕСу, Білика Любомира—кандидат медичних наук. Таких славетних імен--безліч. Я вірю, що ми,  учні Підволочиської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, докладемо всіх зусиль щоб у майбутньому доповнити  цей довгий список наших працьовитих земляків. Сьогодні Підволочиськ—це районний центр, у якому вирує життя, щоденно працюють молоді люди, навчаються студенти Підволочиського училища,здобувають базову освіту учні трьох шкіл. Культурний осередок, чисті вулиці, охайні клумби, ошатний вокзал, величний собор і завжди людний стадіон. Мені приємно, що мій Підволочиськ має  приємних і усміхнених жителів, вдячних гостей. Завершити  свою розповідь хочеться  власним віршем  

Моє місто—вічний  шум,

Моє місто—осінь,

І весна, і сміх, і сум

Тут живуть ще й досі.

Моє місто...Приїжджай,

Не прошу—благаю,

Я зустріну завжди, знай,

Я  тебе чекаю....

Максим Заблоцький, Підволочиськ

ЗОШ №

Аби проголосувати за цю роботу, зареєструйтесь на нашому сайті за допомогою клавіші „Реєстрація” – в правому верхньому кутку головної сторінки. Після цього залиште коментар будь-якого змісту в полі коментарів, під  публікацією. Від однієї людини приймається лише один голос за конкретну роботу.