26-річна Оксана Кононець шість з половиною років тому отримала важку травму. З дівчиною стався нещасний випадок: вона випала з балкона п’ятого поверху у Києві. Як наслідок: важка травма шиї, два роздроблені хребці, здавлений спинний мозок, паралізовані руки і ноги.

Тепер Оксана пересувається на інвалідному візку. Але це не завадило їй стати моделлю, - пише Високий замок.

Оксана має модельну зовнішність! Дівчина завжди говорить: що б не сталося у житті, треба жити!

Що у житті їй приносить найбільше задоволення? Чи прибутковим є модельний бізнес? Про це журналіст «ВЗ» розпитувала Оксану Кононець.

Оксана народилася у Києві. Її тато військовий, а тому одинадцять років родина жила у Тернопільській області (у місті Чорткові). Згодом повернулася до столиці.

«До травми я працювала візажистом, — каже Оксана. — Спочатку я не знала, куди мені рухатися і з чого починати своє життя. А ось модельний бізнес був мені близьким. І ця справа мені подобалася. Тому вирішила спробувати себе у ролі моделі. Працюю уже 3,5 року. Також я є засновницею Благодійного фонду, який займається розвитком фешн-індустрії в Україні для людей з інвалідністю. І також наш фонд є співорганізатором Всеукраїнських конкурсів краси для людей на візках «Краса без обмежень».

Цікавлюся у дівчини, чи складно було робити перші кроки? «І перші кроки, і наступні робити непросто. Якщо чогось не можу зробити сама, мені допомагає мама. Хоча після травми минуло 6,5 року, я і надалі проходжу реабілітацію. Намагаюся відновити свої навички. Постійно працюю над собою».

А ось великих прибутків модельний бізнес наразі не приносить. «Звичайно, хотілося б, щоб робота була постійною (Оксана буває і за кордоном, ось нещодавно повернулася з першого інклюзивного показу в рамках Азійсько-Європейського тижня моди у Шрі-Ланці. — Авт.). Скільки вже працюю, за роботу отримувала оплату разів зо три-чотири. Якщо щось рекламую, то отримую цю продукцію як оплату».

Розпитую Оксану про фотозйомку, де вона у гарній жовтій сукні. Хто пошив вбрання? Хто робив макіяж? «Спеціально для зйомки цю сукню дала дизайнер Галина Гриб, — каже дівчина. — На зйомках переважно зі мною працює візажист. Я сама можу зробити макіяж, але це займе годину-дві. Я дуже втомлююся, оскільки у мене травма шиї. Коли малююся, нахиляю голову, і шия дуже болить. Тому уникаю цього».

Оксана завжди говорить собі, що треба жити, а не існувати. Так загартовується сила характеру! «Після травми я розуміла, що це я, що це моє тіло. Я залишилась такою ж, але трошки фізично змінилася. Потрібно себе любити такою, яка ти є. Не потрібно зациклюватися на чомусь. Завжди потрібно рухатися, жити далі. Не раз веду про це мову на тренінгах для людей з інвалідністю. Якщо хтось, наприклад, шукає роботу, спочатку раджу знайти сферу, у якій хочеться працювати. Інтернет дає багато можливостей. Можна працювати вдома, по декілька годин на день».

На запитання, про що мрієте, Оксана відповідає так: «Мрій і планів багато. Мрію, щоб мій фізичний стан покращився. Мрію і про фінансову незалежність. Робота приносить дуже багато задоволення. Але хорошим бонусом був би стабільний заробіток».