Чотири роки тернополянка Олена Коваль виховує маленького сина, який через хворобу не може самостійно сидіти, ходити та говорити. В мережі facebook Олена розповіла про те, що навчилась цінувати за ці роки та як бореться з недугою малюка.
Чотири роки, це не так вже й мало. Це частина життя, яке назавжди залише свій слід у моїй душі. За цей час було чимало - радість, сміх, сльози, страх, відчай, надія, віра...
Кожен раз, коли я пригадую день народження сина, згадую миті невимовної радості, коли вперше побачила його. Зовсім маленький, він так мило дивився, вивчав світ своїми оченятами.. Володя - ти змінив мене назавжди. Із зовсім незаклопотаної, сором'язливої, боязкої, я перетворилась у маму, яка готова звернути гори заради своєї дитини. Ти дав мені силу. Ти розкрив мої очі. Ти навчив любити, цінувати кожну мить. Ти навчив бути вдячною. Ти навчив бути непохитною. Ти навчив вірити. Ти навчив жити..
Життя дає нам випробування не для того щоб провчити, а для того щоб відкрити очі, дати можливість по-новому подивитись на цей світ. Інколи лише через страждання і біль ми можемо осягнути те, що при нормальному ритмі життя неможливо... Відчути різницю. Зрозуміти цінність. Осягнути подальший хід дій. Вийти з власної мушлі, нарешті розправити крила і почати змінювати все навкруги ...
Особливі діти-це ангели направлені з небес, з метою змінити нас.
Особливі сім'ї - це знаряддя впливу для глобальних змін.
Разом ми Сила, яка взмозі зрушити навіть камінь з місця...
Володя я люблю Тебе і неважливо, що ти у відповідь не можеш мені те саме сказати, твій погляд говорить сам за себе.
Я з чоловіком відчуваємо, що наш Володя, ще зробить свої перші кроки, ще скаже своє перше слово ...І ми будемо Поруч. Завжди...
|
|
Сергій БалуцькийОпис відсутній |
