Михайло Гросуляк не планує починати політичної кар'єри. Про це ресторатор написав пост у себе на сторінці в мережі facebook. 

Каже, що політика його не цікавить і що там брехні більше, ніж у бізнесі. Також ресторатор зазначив, що раніше йому пропонували стати членом багатьох політичних партій, проте він усім відмовив.

Я намагаюся в політику не влазити. Бо вона невдячна. Не знаю як там люди витримують. Несправедливість, брехня, навіть більша ніж в бізнесі. Судити мені їх не варта, і думаю більшість людей такої ж думки. Я єдине хочу сказати, завдяки тому, що вони кусаються як пси та кожен тягне ковдру на себе. Це великий шанс для підприємців робити свою справу. Бо поки вони б'ються, ти можеш спокійно той “ласий кусочок” забрати. Навіть не присвоїти, а просто робити свою справу. Дякуючи їхнім чварам, підприємці мали більше шансів, ось цих 25 років що позаду. Я один із цих людей хто його використав. І Слава Богу, що залишився не замарений політикою. Тому, що до мене багато приходило пропозицій вступити в якусь партію.

Але просто говорив, що я є ресторатор, публічна людина. Всеїдну їжу даю всім, і вам в тому числі дам, якщо хочете, але не більше. Мене не цікавить жодна політична кар'єра. По-перше, мені б принизливо було своє добре господарське ім’я позорити на старості років політикою. Діти мені казали: “Тату, ти б виграв”, але це мені непотрібно. Якщо я фахівець, якщо Бог дав мені талант творити. Будую, фантастичні речі в мене виходять. То нахріна я туди буду йти та для чого?! За тим щоб в мене тухлими яйцями кидали? А тим більше, колись депутат - це був привід для гордості, а зараз не завжди. Зараз у мене є можливість подорожувати. В Буковель і назад, мені цього достатньо. Я через Закарпаття їду, спілкуюся з фермерами. В яких зараз дуже важка ситуація. Якщо ще ці люди відмовляться від важкої праці, допустимо стадо баранів або кіз хто має, поля, ну дуже важко виживати таким людям. Але я лише завдяки їм маю органіку в наших ресторанах. Тому, прикро констатувати, що вони налаштовані “завернути” свою фермерську діяльність.

Я намагаюся свою ферму розвинути, ну ми на дотації, вкладаємо в модернізацію і получається робота просто фантастично. І думаю згодом туди екскурсії возити. Але це не кожному дано, бо в нас є просто “живі кошти” від ресторанів, які ми можемо інвестувати у розвиток фермерських своїх господарств і переробки. Ми на цьому зараз стоїмо дуже твердо. Але ще хочемо євросертифікати виробляти та виходити зі своєю переробленою продукцією на Європу. Думаю це теж правильний крок, бо моя мрія - популяризувати український продукт. Колись були два плакати, які я сам придумав і дуже ними пишаюся.

Перший - на початку села Паляниця, були грибки з піднятими руками та надписом: “Вони здаються”:) Було прикольно. Бо коли я бачу скучні або заангажовані ролики, які не мають елементу гумору та сатири - вони не цікаві. Бо людей зараз потрібно розслабляти найбільше посилами в тому, від чого появиться усмішка. Ось так я думаю.