В нашій області є 886 ставків та озер, 26 водосховищ і 6066 кілометрів річок. Це і є зона відповідальності нашої служби.
У різні роки служба підпорядковувалась різним міністерствам. Через це в 90-тих у 15 областях служби взагалі були знищені. Зараз нас фінансує обласна рада, райради і ОТГ. Це результат децентралізації.
На кожній водоймі має бути 2 матроси з зарплатою, техніка. Звісно, цього нема.
В цілій Тернопільській області є один паспортований пляж з документацією. Це «Дальній» пляж в Тернополі. Загалом навряд чи знайдеш водойму, яка б відповідала усім нормам.
Наш місячний бюджет складає 138 тисяч гривень, при потребі мінімум 200 тисяч. Щомісяця «вибиваю» гроші хоча б на зарплати.
У нашій службі працює 43 людини, семеро з яких в Тернополі. Хоча мали б працювати 122 людини. На область залишилося 15 водолазів.
Середній вік водолазів – 40 років. Декілька років тому вивчили трьох молодих. Вони пірнули на 12 метрів, плюнули і поїхали на заробітки. При зарплаті 3723 гривні працювати тут залишаються лише ентузіасти.
Зарплата мінімальна, ризики великі, для чого молоді таке потрібно? Старших чоловіків ще тримає те, що при перебуванні під водою трьох з половиною тисяч годин – на пенсію можна вийти у 50 років
Один гідрокостюм коштує мінімум 7 тисяч євро. За акваланг треба віддати 50 тисяч гривень. Хоча є техніка ще з 70-тих років минулого століття і працює.
Працюють спеціалісти лише третьої категорії. З кожною тисячею годин під водою отримуєш невеличку надбавку та вищий клас. Тоді вже можна вирощувати морепродукти, працювати на будівництві підводних естакад, на газопроводах. Найвищий професіоналізм – підводне розмінування.
Для прикладу: пожежник хоч і в костюмі, йде по твердій землі та зв’язаний шнурком з іншими. Ті готові відразу допомогти. Водолаз працює сам на глибині 6 метрів. А можна ж і заплутатись в браконьєрських сітках. На такі випадки маємо спеціальні водолазні ножі.
Раніше на тернопільському озері була баржа, яка викачувала пісок і розсипала його на берег. Через це в нас багато підводних ям. Я вважаю наш став досить небезпечним для купання.
Найнебезпечніше – на «Циганці». Пройдеш 25 метрів від берега і натрапиш на яму глибиною вісім метрів. А яма — це холодне повітря. Запливаєш туди, відбувається різкий перепад температури, виникають судоми. Але навіть тоді людина може крикнути, покликати допомогу. А якщо бере спазм дихальних шляхів – все. Людина йде на дно як камінь.
Минулого року в області втопилося 62 людини, у 2016 – 43. Найбільше людей тоне у червні-липні, в розпал виїздів на природу. 70% тоне у стані алкогольного сп'яніння. Цікаво, що в більшості тонуть ті, хто вміє добре плавати.
У наших водолазів видимість зазвичай дорівнює нулю. Видно хіба руку перед собою. Це ви в Єгипті бачите на 50 метрів вперед і кольорових рибок. Наші водойми у страшному стані, метрові намули. Шукаємо потопельників навпомацки. Водолаз йде по дні, а зверху їде човен з прикріпленою мотузкою.
Врятувати можна людину, яка була під водою не більше 5 хвилин. Тоді ще не відмирають клітини мозку.
Якщо бачите, що поруч тоне людина – не варто кидатися до неї. Якщо вона вхопить вас – потонете обоє. Найкраще щось подати, рятувальний круг, навіть пластикова пляшка підійде. Або ж підплисти ззаду, трохи заспокоїти, і на спині рухатися до берега. Скинути одяг, видалити воду з легень, далі положити на спину, штучне дихання, непрямий масаж серця. Ніби знаємо то зі школи, але всім варто це повторювати. Зможете врятувати чиєсь життя. Або не зможете. Вибирайте.
Я знаю багатьох людей, які закінчували курси водолазів, а коли довелося діставати тіло – звільнялись.
Василь Козак — начальник
рятувально-водолазної служби Тернопільської області. Народився 29
вересня 1952 року в Ланівцях. Після закінчення школи служив у військах зв’язку в Гайсині на
Вінничині. Працював водієм в райвиконкомі, інженером-механіком. У 1983 пройшов
курси водолазів у Севастополі і очолив рятувально-водолазну станцію в Ланівцях.
З 1 вересня 2008 року очолює обласну рятувальну станцію. У його підпорядкуванні
7 станцій: у Тернополі, Ланівцях, Гусятині, Заліщиках, Чорткові, Борщові і
Бережанах. Виховує двох синів і доньку. У вільний час цікавиться політикою і
читає Євангеліє. Донедавна був прихожанином церкви п’ятидесятників
На Касперівському водосховищі минулого року шукали 2-річну дитину. Глибина – 16 метрів. У нашого водолаза тріснули носові порожнини, витягли його в крові.
У водолазному апараті можна перебувати максимум 50 хвилин. А далі повітря треба набирати у пожежних частинах. Люди незадоволені, мовляв чого так рано їдете. Їм хіба поясниш?
Уявіть. Село. Потонула вчора дитина. Все село стоїть на березі та чекає, що ти дитину за хвилину знайдеш і воскресиш. Потім кричать, кидаються, проклинають.
Коли віддаєш тіло родині, то там звісно крик, плач, відчай. Намагаємось якось заспокоїти. Але в більшості випадків крайні ми, бо не вслідкували. Але ми в суперечки не ліземо. Людям потрібно кудись подіти емоції.
Шукали в Шумську хлопця кілька днів. То прийшли священики, якісь свічки пускали, вінки. З професійної точки зору було смішно, але нехай. Ми своє робили.
Якщо тіло довго під водою, то стає порепаним і м’яким. Часом очей нема, якісь раки повиїдають. На руках самі кістки. І страшний сморід. Тягне вирвати.
Рекорд перебування під водою зі щасливим порятунком був у США. Чоловіка витягли за 45 хвилин. Була прохолодна вода, там організму легше. Правда він залишився інвалідом, відмерла частина мозку.
В Гусятинському районі чоловік розчленував коханку. Ми її так частинами і знайшли.
За всі роки у службі жодного разу не взяв у людей грошей, хоч бувало що й пропонували. Максимум можу погодитися на харчі, якщо люди хочуть нагодувати хлопців. Завжди кажу людям: я не батюшка, грошей не беру.
Депутат один колись казав мені: чого ви вічно жалієтесь, заробляйте на «жмуріках» (потопельниках, - авт). Мали б совість. Інший каже: чого ти вічно за фінансування переживаєш? За себе думай! Зателефонували знайомі, хотіли, щоб я перевірив, чи є в одному ставку танк. Я від такого відмовляюся.
Буває, знаходять на березі одяг. Нема людини. Шукаємо його два дні, а він п’яний до коханки в сусіднє село пішов.
Викликають зранку, кажуть: ми всю ніч пили, а машини нема. Певно, скотилася в озеро.
В Ланівцях випадок: сидять на березі дві жінки і чоловік. П'яні в хлам. Кажуть: був Микола і нема. Водолази давай шукати, а я випадково почув якийсь крик. Там дамба, водоспад метрів сім. Він туди і впав, через шум води його не чули. Витягнули його, а він синій від холоду. Тиждень в реанімації лежав.
Якось шукали дівчинку два місяці. Впала зимою в річку, за декілька днів та вкрилася кригою. Потім з’ясувалося, що її тіло занесло під кущ, покрило намулом. Водолаз виходив на берег і послизнувся на портфелі.
В 90-их бувало бандити взимку викидали жертв у водойми. Весною знайшли одного, прив’язаного до автомобільної шини.
Хитрі вбивці розбирають і викидають зброю у став частинами. Мої хлопці так знайшли не один пістолет.
Тіло може сплисти на 3-9 добу. Залежить від того, що людина їла. Шлунок надуває від розкладання їжі.
Серед водолазів є затяті курці, але під водою – справжні професіонали. Це як і в житті: здається п’є, курить, а живе 100 років. А скільки спортсменів 30-річними помирають?
Колись на Циганці було: водолаз шукає тіло, просить людей відійти всіх на берег, пояснює ситуацію. Нуль уваги. Далі плавають, купаються. Дістали тіло, несемо, а людям хоч би шо. У них свято, їм пофіг. Розумієте?
Мені часто кажуть, що у мене ностальгія за Радянським Союзом. Може і так. Яка Європа, тут спочатку треба навчитися жити. Вчора Гордон на НьюсВані казав, що наш народ не дуже мудрий. Але не всі ж ми мудаки!
Я протестант. Людина може бути віруючою, але не релігійною. І навпаки.
Ленін що казав: людина людині друг, товариш і брат. Це просто перероблена фраза Ісуса: полюби ближнього свого, як самого себе.
Спілкувався: Артур Бобрик
