Зі жвавими дискусіями, цікавими питаннями та обговореннями у Тернополі відбулась зустріч "Освіта Фінляндії: що можна втілити в Україні?». Участь взяли десятки освітян, учнів, батьків та просто активних тернополян. Своїми враженнями від перебування у Фінляндії поділились юристки, активістки Української Галицької Партії Галина Лешкович та Ірина Моряк. Вони, працюючи в освітянській групі УГП, відвідали у Фінляндії заклади освіти всіх рівнів, а також департамент освіти у місті Гуйттінен, зараз про побачене розказують краянам


«Або готуємо учнів до життя, або до екзаменів», за словами експерток, саме під таким гаслом працюють фінські освітяни. Завдання освіти на всіх рівнях — максимально підготувати дітей до життя, вже починаючи зі садочка.

— В садочку є маленька дитяча кухня, вони там варять, миють, різні роботи виконують. У школі теж є предмет, щось як наше трудове навчання. Хлопці та дівчата, незалежно від статі, різьблять, куховарять, шиють, вишивають. Дитина в школі вчиться бути пристосованою до життя. Ми були в фінській сім’ї, вони вихідці з України, їхні діти народились вже там. Діти в четвертому класі, в сьомому і дев’ятому. Хлопчик в четвертому класі вміє в’язати, вишивати, робить на свята якісь вироби й дарує, вміє собі зготувати їсти, про дівчаток я взагалі мовчу. Жінка каже, що діти вміють все, — розповідає Галина Лешкович.

Закінчуючи школу, молоді фіни мають добрі знання, тому часто обирають собі якусь професійно-технічну освіту, де навчання триває три роки. Після цього вони можуть влаштуватись на роботу. У вищій школі Фінляндії — дуже серйозний підхід та вимоги. Тому чимало випускників зважують усі нюанси, часто відмовляючись від навчання у вишах. Як зазначають експертки УГП, завдання фінської моделі освіти — максимально пристосувати молодих людей до життя, дати практичні навички та вміння.

— В школі є такі предмети, які вчать, як формується бюджет міста, система влади, як відбуваються вибори, як формується податок, як написати резюме та багато іншого. В нас люди в зрілому віці не завжди володіють такими знаннями, — додає Галина Лешкович.

— До прикладу, ми сидимо за столом, обідаємо, в контексті розмови мама запитує дитину: "Нагадай мені, скільки коштує твоє навчання в школі за рік". І дитина відповідає, що дев’ять тисяч євро. Тобто, дитина знає, скільки витрачають на неї грошей. Не сім’я, а муніципалітет чи держава, — додає Ірина Моряк.

Молоді фіни проходять стажування ще у школі, практикуючись на підприємствах, заводах. Таким чином, вже на завершенні навчання вони точно знають, де бачать себе в майбутньому і що їм більше до вподоби.

— Кожна професія в них дуже важлива, другосортних занять нема. Як от в нас часто можна почути, що «не будеш вчитись, то підеш прибирати вулиці». Там прибирати вулиці це теж професія, це теж важливо, за це платять серйозні гроші, — зазначає Галина Лешкович.

Чемпіонка світу з пауерліфтингу, дитяча аніматорка Лілія Проць працює з дітьми під час літніх таборів, часто відвідує школи з мотиваційними заняттями. Каже, що дітям треба більше волі. На її думку освітня система потребує змін, а ініціатива повинна йти не тільки з Міністерства, а й від освітян та батьків.

— Я не вчитель, тому важко про це говорити, але я людина, якій не байдуже, тому прийшла на зустріч. Багато з того, про що йшла мова, я почала втілювати на своїх заняттях з дітьми. Для прикладу, діти мене не називають по-батькові, просто Ліля. Приходжу до них, кажу: « Привіт». От в нас в Тернополі мають спорудити пам’ятник вчителю, щоб підвищити авторитет професії. Як можна авторитет підняти пам’ятником? Але багато вчителів не хочуть бути авторитетними, вони хочуть бути авторитарними. Нам потрібні інші методи, — переконана Лілія Проць.

Вона додає, що дітям важко сидіти 45 хвилин та не рухатись, тому вважає, що коли учні себе почувають вільно, можуть встати, попити води, походити по класі, то це добре. Окрім того, вважає, і парти слід ставити так, як у фінських школах, щоб діти не дивились один одному в спини.

— Нам треба багато дозволити дітям, а ми забороняємо, бо боїмось втратити контроль. Не треба багато, щоб змінити все, просто брати по ідеї в рік і потрохи реалізувати. Міністерство буде впроваджувати свої зміни, але чимало залежить від конкретних освітян. Навіщо чекати, якщо ми можемо самі потрохи працювати над змінами, — додає Лілія Проць.

Опісля Тернополя експертки УГП, які побували у Фінляндії, відправились на Борщівщину Тернопільської області. Там пройшли зустрічі з вчительськими колективами в школах Озерян та Мельниці-Подільської. Окрім того, активісти УГП провели нагородження переможців конкурсу учнівських робіт, який проводили до 99 річниці ЗУНР.

— УГП на Борщівщині намагається підтримувати різні ініціативи, які присвячені до важливих дат нашої історії, в цьому учнівському конкурсі ми спробували поєднати дослідження історії ЗУНР, сучасності й прийдешнього, — зазначив керівник Борщівської районної організації УГП Іван Українець.