Ситуації коли діти не хочуть йти в садочок, ниють, плачуть дорогою трапляються часто. Неприємні вони й дітям й дорослим. Все ж з аз та буків починаються науки. Тому йти до садочка малюкам таки треба, а батькам потрібно їх зібрати та відвести.

Практичний психолог, професор кафедри психології ТНПУ ім. В. Гнатюка Марина Орап поділилася порадами.

Не лякати «от підеш, тобі там покажуть». Як би не було починати потрібно з підготовки. А передує цьому спілкування навіть у дошкільному віці. Дитині важливо розповісти позитивне про садочок. Як там класно, весело, це відпочинок чи робота, залежно, що дитині до вподоби.

Дітям, які не мають навичок – страшно. Любить чи не любить дитина садочок залежить від рівня її комунікабельності, типу особистості (екстраверт/інтроверт) та соціалізації. Є діти, які в три роки можуть роздягнутися, вдягнутися, поїсти, сходити в туалет.

Краще не дотримуватися принципу «кинути у воду». Розумні мами знають про адаптаційний період. Тому спочатку залишають на одну годину, потім на дві-три, поступово збільшуючи час. Залишати одразу можна лише тоді, коли дитина готова. Інакше для дитини це буде великим стресом.

Нам смішно, а для них, вони ж маленькі, глобальна проблема. Якщо дитина не перестає через тиждень плакати, потрібно розпитати, що саме не подобається. У дітей існують зовсім дивні для дорослих причини. Для прикладу, подушка тверда в садочку, іграшкою не поділилися тощо. До дитячих слів варто ставитися з великою увагою.

Не можна трясти чи бити дитину в жодному разі. У той момент мамі варто згадати експеримент Павлова про умовний рефлекс. Собаці показували м'ясо й загорялася лампочка, а в тварини виділялася слина. Потім показували лише лампочку, а слина в собаки все одно з’являлася. Коли мама битиме дитину дорогою в садочок, – дитина запам’ятовує садочок і біль від удару. Садочок асоціюється з болем, тому йти  наступного разу вдвічі не захоче.

Батьки мусять переконати своє чадо, що вчасно заберуть. Ще одну причину плачу дітей психологи називають страх дитини, що її не заберуть додому.

Зверніть увагу як дитина спить вдома. Якщо вона зривається і плаче це може бути ознакою сильного стресу. Тоді потрібно поговорити з нею, порадитися з психологом, можливо, на деякий час забрати з садочка.