Близько п’яти років тернополянин Олег Кошла активно мандрує світом. Йому легше назвати декілька країн Європи, які поки не відвідав, ніж  згадувати усі європейські держави. Нещодавно він повернувся з країн на Балканському півострові та вже купив квитки в іншу мандрівку.

Олег постійно слідкує за дешевими квитками на авіаперельоти, тому поїздки зазвичай спонтанні. Маршрут мандрів планується після придбання квитків. Влітку політ до Албанії і додому обійшовся в 15 євро. Щоб з Албанії добратися до Боснії і Герцеговини дешевше летіти додому.

Про мандрівку країнами, які ще донедавна були закриті для туриста, міста, де досі помітні наслідки війни та людей розповів мандрівник Олег Кошла.

Мандрівка на Балкани розділилася на дві: Кишинів – Тірана – Приштина — Скоп’є – Будапешт – Львів; Львів – Будапешт – Сараєво – Мостар — Дубровник – Венеція – Краків.

Албанія, ніби «колишня Північна Корея», тривалий час була закритою для туристів, громадяни не мали права користуватися автомобілями, тому й доріг мало, а щоб албанці навідали родичів з сусіднього міста брали довідку. Сьогодні країна охоче зустрічає туристів, шаленими темпами будуються дороги, помітний розвиток інфраструктури й туристичної сфери. Між головними містами, у гірській місцевості, прокладені чудові магістралі, але є і ґрунтові дороги. В Албанії два моря, які теж приваблюють, клімат теплий.

Албанія цікава тим, що не знана. У столиці Тирані старі будинки схожі до «хрущовок», архітектурних пам'яток небагато, від замків, яких безліч, залишилися руїни. Центральний урядовий квартал колись був повністю закритим, – сьогодні цікава туристична принада. Донедавна релігія в Албанії була під забороною, у головній мечеті працював громадський туалет, країна вважалася атеїстичною. Тепер переважає «лайтове» мусульманство: жінки можуть курити, ходити в коротких спідницях тощо. Дуррес – портове місто, купатися у самому центрі не варто.

Албанія друга за дешевизною в Європі після України. У дорогому ресторані кава коштувала 1 євро. Пересуватися також дешево, єдиний мінус – автостанцій таких як у нас немає. Поїздки албанці організовують самі: на околицях міста збираються пасажири і їдуть автомобілями. Для тих, хто любить подорожувати автостопом, – Албанія саме те, тільки варто попереджати. Добираються таким способом майже всі, й завжди платять за дорогу. Розраховуватися можна їхньою валютою (леками) або євро.

Туристи албанцям не набридли. Вони привітні, запитувати на вулицях можна, тільки ні тебе, ні їх зрозуміти важко. З знанням англійської у старшого покоління проблеми, спілкуються вони албанською. Хто знає італійську чи німецьку – легше, албанці часто їздять на заробітки до Італії чи Німеччини.

Косово – недавно стріляли, а сьогодні стільки туристів. У 2008 році країна стала незалежною. Досі присутні міжнародні організації. У Прізрені, історичній і культурній столиці, багато кав’ярень, барів, і туристів. Запам’яталася ця країна знайомством з чехом. Він 18 кілометрів йшов пішки до кордону, бо не було чим добратися. Йому 66, часто подорожує не лише Європою, а й Африкою.

Столиця Македонії Скоп’є дивна. Хто часто подорожує може провести паралелі. У кінці 80-тих землетрус зруйнував місто. Македонці вирішили самі набудувати історичних пам’яток з цілої Європи. Так, у самому центрі і Тріумфальна арка з Парижа, і фонтан з Італії. Зі свого збереглася мусульманська частина і старий міст. У Македонії варто відвідати старовинне місто Охрід. У ньому є озеро Охрід, найглибше (300 метрів) і найстаріше в Європі, яке є основним туристичним об’єктом і предметом гордості всіх македонців.

Македонці – це слов’яни, проблем з мовою не було, їх легко розумієш. Місцеві люди вперше за всю історію отримали власну державу лише у 1991. Населення країни всього 2 мільйони: 25% етнічні албанці-мусульмани, решта турки, роми і серби.

Боснія і Герцеговина. Сучасна столиця була найнебезпечнішим місцем для життя у світі. Протягом 1992-1996 мальовниче, міжкультурне, історичне Сараєво перетворилося на смертельний котлован, у якому загинуло щонайменше 11 тисяч захисників і цивільних місцевих та 2 тисячі агресорів.

У Сараєво найбільше видно наслідки війни. На деяких будинках діри від куль. Подекуди на дорогах трапляться так звані Сараєвські Троянди. Це вм’ятини в асфальті, залишені після розриву снаряду. Такі місця залиті смолою з домішками червоної фарби для згадки про численні смерті. Навколо міста гори, з них відкривається чудова панорама. Вулиця в центрі міста отримала назву – Алея смерті, оскільки з пагорбів тут видно все, як на долоні. Саме на ній загинуло багато людей.

У Сараєво зберігся турецький квартал, що являє собою історичний центр міста. Також в столиці багато музеїв, арт-галерей, присвячених війні. Сьогодні мусульмани і православні намагаються уникати конфліктів, туристи напружень не відчують, хоч і далі мусульмани працюють з мусульманами, а православні з православними.

Ціни в країні трішки вищі, ніж в Албанії. Кухня сподобалася, а от з пивом балтійські країни не дружать. У кожній країні маю традицію пробувати по кілька видів місцевого. Тут пиво не те, а от вино навіть дуже смачне. Автобуси у Боснії і Герцеговині набагато дорожчі, але комфортні, легко можна купити квитки через інтернет. За проживання у хостелі за добу заплатив 7 євро – це трішки дорожче, у порівняні з Сараєвом (6) Тирані (4). Але залишився задоволений. Власник дуже приємний чоловік, три роки тому сам відкрив хостел, там живе. При першій зустрічі пригощає подарунковим напоєм, вмикає промо ролик Боснії і сам розповідає про туристичні родзинки. У хостелі сам прибирає і навіть зранку готує кожному каву.

Перший туристичний маршрут Олегу обійшовся у 100 євро, а другий приблизно 180-200 євро. Подорожувати цими країнами мандрівник радить усім ще до середини жовтня. Але спершу варто купити квитки. Авіакомпанія Wizzair відкрила рейси з Будапешта у столиці балканських країн, ціна квитка від 9 євро. Маршрут можна скласти будь-який, але, каже, варто відвідати декілька держав і порівняти.

Найцінніше для мандрівника – спостерігати за життям людей. За рік Олег подорожує п’ять-шість разів. Мотивує бажання відвідати усі країни світу та дешеві квитки, як наприклад квитки до Перу вже знайшов за двісті євро в обидві сторони (зазвичай квитки до Перу коштують сімсот євро).