|
|
Блог Зоряна БиндасОпис відсутній |
Життя тут дорожче, ніж в Україні. Грошова одиниця — ларі, співвідношення до гривні 1:11, але конвертувати слід через долар. Міняти гривні на ларі дуже невигідно, тому краще їхати в Грузію з євро чи доларами, або ж знімати гроші з розрахункової карти у банкоматі. Ціни слід множити на два, якщо порівнювати з українськими. Так, маленьке лате на вулиці у Тбілісі у 50 гривень, більше в 70, хачапурі — 30-40 гривень, у ресторанах все дорожче. Зате дешеві місцеві сезонні фрукти. Так, кілограм нектаринів обійшовся мені в 11 гривень. Тішать ціни на базарі в Кутаїсі. Там варто купити спеції, їх надзвичайно багато, чурчхели, мед, чай. Також дешева вулична їжа.
Порозумітись в Грузії легко. Державна мова — грузинська, але з туристами говорять іноземною. Переважно у ресторанах та кафе — англійською. Старше покоління — російською. Написи, меню у кафешках, вказівники на вулицях теж переважно продубльовані англійською. Місцеві радо допомагають туристам, підказують, як дістатись в інше місто, оплатити проїзд, пригощають.
В Грузії чимало громадського транспорту, який працює допізна. Якщо ви зупинитесь у Тбілісі, то автобус в аеропорт їздить впродовж цілої ночі. В місті є метро та маршрутки. Автомобілі тут дешеві, тому багато місцевих працюють таксистами та займаються перевезенням туристів. Якщо в нас таксі — це переважно розбиті "ланоси", то тут — розкішні "Мерседеси" та "Тойоти". Пересуватись між містами дуже комфортно і швидко: контраст між українськими і грузинськими дорогами разючий. В Грузії вони ідеальні. Якщо ви приїдете своїм автомобілем: будьте обережні, бо буде невесело, якщо вас не випустять з країни через несплачений штраф. Річ у тім, що обабіч доріг встановлені камери спостереження, навіть якщо ніхто не бачив, що ви пересікли суцільну чи перевищили швидкість, не думайте, що це зійде вам з рук. Порушення фіксується, а потім лише приходить смс на телефон з інформацією про сплату штрафу. На таких дорогах важко втриматись від перевищень швидкості, але краще потерпіти.
Грузія — дуже орієнтована на туристів, тому житло можна знайти на кожну кишеню. Готелі у Тбілісі коштуватимуть від 500 гривень, пристойні — 1000-2000 гривень за добу на двох осіб. Якщо у вас нема грошей на готель, можна селитись у хостелах. Власники дешевих хостелів переважно не грузини, а індійці чи іранці. В таких хостелах переважно живуть темношкірі хлопці та араби, ніби чогось очікуючи. Ми двічі селились у таких хостелах. Правду кажучи, там доволі бруднувато і специфічно, але нам, після життя в наметі, було байдуже де і як спати — головне помитись і відчухатись. Обійшовся такий дешевий хостел нам по 10 ларі за ніч — 110 гривень. Хостели працюють легально, там роблять копію паспорта, видають чеки, в кімнатах є камери спостереження. У дешевих хостелах практично нема дівчат, тому не знаю, чи ризикнула б селитись туди сама. В місті Цхалтубо ми жили за 15 ларі — у чудовому будинку з ідеально чистою кухнею і ванною. Чим далі від мегаполіса тим дешевше.
Наїдки в Грузії, як і все, дорожчі, ніж в Україні. Відомі місцеві національні страви: хінкалі, хачапурі, лобіані. Популярними тут є шашлик, кебаб, шурпа та інші м'ясні страви. Про їх смак нічого не скажу, бо не їм м'яса. А от хачапурі та лобіані — дуже смачні. Ми часто харчувались вуличною їжею, жодних проблем з травленням після того не було. Місцеві дуже полюбляють пити воду Тархун та Боржомі, тому вони порівняно дешеві та є в кожному магазині. В містах всюди багато бюветів, тому вода може бути безкоштовною. Всюди вона чиста та смачна. У Тбілісі біля ресторанів працюють хостес, вони помічають туристів і кличуть їх, заманюючи безкоштовними дегустаціями і подібним.
Найзручніший спосіб — переліт. Квиток на літак Київ-Тбілісі обійдеться в обидві сторони від 4300 гривень. До Батумі буде на тисячу гривень дорожче. На сервісі «Бла-бла-кар» чимало водіїв шукають пасажирів до Тбілісі, обійдеться це приблизно в тисячу гривень (в одну сторону). Правда, якщо літаком можна дістатись за три години, то автомобілем доведеться їхати понад добу.
У Грузії спекотно. Влітку тут удень температура повітря піднімається вище 40 градусів за Цельсієм. Клімат субтропічний. Від спеки рятують парки та зелені насадження, яких тут вдосталь. Грузія дуже зелена країна, попри насичений рух транспорту дихається тут легко і приємно. В парках дуже багато цікавих квітів та екзотичних рослин. Усі зелені зоні дуже охайні і прибрані, є вдосталь лавочок та місць для відпочинку.
Більша частина території Грузії — гори. Кавказ щороку манить до себе тисячі любителів трекінгу та альпінізму. Наприкінці червня — на початку липня в горах можна застати весну. Тут цвітуть нарциси та сходить сніг. Походи до трих тисяч метрів не вимагають спеціального альпіністичного спорядження, натомість дають можливість намилуватись природою, втім, і альпіністів тут чимало. В цю пору густо цвіте рододендрон, на на схилах гір відчувається запах квітів.
Грузини дуже дружньо ставляться до туристів, і, зокрема, українців. Звісно, винятки бувають всюди, але переважно грузини відкриті та добрі. Про Україну висловлюються дуже тепло, часто цікавляться, як у нас живеться їхньому Саакашвілі. Грузини можуть пригощати чи дарувати щось, відмовлятись — безглуздо. Якось в автобусі, що прямував з Кутаїсі до Тбілісі, незнайомий місцевий чоловік намагався приготити мене булкою. Відмови не зрозумів, натомість ще більше почав наполягати, щоб я взяла дарунок. Довелось поступитись і передати булку своїм друзям. Якщо вже грузин надумав вас пригостити, відмовитись складно, навіть якщо у вас вийде, це може образити. Подорожувати з хлопцями — доволі безпечно. Ми часто гуляли втрьох, поки з нами був Сашко — все було гаразд. Коли ми залишились вдвох з Юлею, до нас відразу підійшов місцевий хлопець, "аби допомогти". Так, грузини бувають дуже напористі.
Грузія швидко розбудовується і набирає сучасного вигляду. Але, поряд з новими унікальними витворами архітектури, бачимо старі напіврозвалені будинки. Попри атмосферу розкоші, яка є у великих містах, грузини живуть дещо бідно, скаржаться, що зарплати маленькі, а ціни високі. Ми зустріли українку, яка мешкає у Тбілісі, її син айтішник, працює в Києві, каже, там платять втричі більше. В Грузії багато розкішних авто, які припарковані біля стареньких поруйнованих будинків. На чистих і прибраних вулицях ціла купа дуже хворих безпритульних котів і собак. Попри конфлікти з Росією, чимало грузинів не цуається їздити на заробітки в Москву.
