Пивовар з Козови розказав про історії та традиції, які підштовхнули до створення свого продукту. У чому бачить Володимир Ярема філософію випивки, як твориться пиво вдома, яка мрія знаного на Тернопільщині пивовара — про усе найцікавіше чоловік розказав ДОБІ. 

Володимир Ярема за фахом фінансист. Після закінчення вишу з другом займалися продажем будівельних матеріалів. Вчився в школі дизайну в Москві. Згодом відкрив у Козові магазин з львівськими кондитерськими виробами. Сьогодні має кав’ярню в Козові та варить крафтове пиво.

Історія пивоваріння розпочалася ще задовго до відкриття кав’ярні. Переселенець з Козови, священик, живе зараз у Польщі. А колись його дім був по сусідстві з моєю родиною. Він часто приїжджає до моєї бабці, бо вона одна з небагатьох місцевих, хто пам’ятає його родину. Одного разу з ним приїхав цілий автобус друзів-переселенців. У них був тур Тернопільщиною, відвідини рідних місць. Провести екскурсію Козовою попросили мене.

Ніби знаю Козову, але дуже-дуже мало. Я розхвилювався, добре, що зустрів тоді нашого отця Михайла, спільними зусиллями екскурсію провели. Відтоді почав цікавитися історією свого міста, збирати старі фотографії. За останні сто років віднайшли понад сто фото. Два роки тому святкували День міста. Тоді у центрі Козови вивішили усі світлини.

Варити пиво у домашніх умовах колись було дуже популярною справою. Історичні факти говорять, що у Козові працювали дві потужні гуральні. Одна славилася своїми гіркими настоянками, які експортувалися цілою Європою. Власниками були тогочасні алкогольні магнати Австрійської імперії графи Шеліські. Мали вони маєток та свою гуральню. До того ж, виявляється, засновник Жигулівського пива Альфред фон Вакано – уродженець Козови.

Задумався над тим, можливо, самому вдасться? Спочатку шукав тих, хто міг би зварити пиво мені. Натрапив на спільноту домашніх пивоварів. Учасниками є близько ста людей з усієї України. Згодом Театр пива «Правда» у Львові організував збір пивоварів для обміну досвідом. Розмова з ними надихнула ще більше. Я замовив відповідне обладнання.

Перше пиво варив за рецептом батька домашнього пивоваріння в Україні Анатолія. На фестивалі крафтового пива в Івано-Франківську вперше презентував свій продукт. Тоді почув багато схвальних відгуків, ну й, звісно, критики. Вирішив не зупинятися, а навпаки – вдосконалюватися.

Почав експериментувати: варити темне пиво з вишнею, світлий ель з жасмином, використовував різні хмелі. Сьогодні маю сім сортів пива: темне з медом, пиво зварене до Різдва із сухофруктів, пиво на основі узвару з імбирем. Є Галицьке пиво з американським акцентом. Містить основу для мюнхенського пива, а хмелі підібрані американські.

Намагаюся не зраджувати родинним традиціям. У моїй родині завжди була пасіка. Зараз мій батько займається бджільництвом. Мій прадід робив дуже добрий вишняк. Його особливість у тому, що додавали до нього мед. Я теж пробував робити пиво з медом. Поки воно у процесі настоювання, але вже бачу, – щось нове.

Був момент, коли довелося триста літрів пива переганяти на самогон. Через експерименти воно не вийшло. Але, самогон добрий. Пиво – це та сама ячмінна брага з якої роблять віскі. Тому якщо настояти самогон, отримаємо непогане домашнє віскі. Було трішки шкода. Але цей етап проходить кожен.

Усе, що вживаєш, має бути смачно і максимум якісно, у цьому – певна філософія. У мене вдома завжди є три-чотири види настоянок. З друзями смакуємо лише продукти домашнього виробництва.

Крафтове пиво немає однакового смаку. За одним рецептом два однакових ніколи не звариш. Це творчість пивовара та вплив природніх чинників. В основі пива дріжджі, живий організм, який бродить, як йому завгодно.

Це не виключно бізнес, а улюблена справа. Сьогодні помалу зароджується термін «крафтова революція». Люди розуміють, що пиво масового виробництва і домашнє відрізняється тим, що в останнє – люди вкладають душу.

Для мене пивоваріння поки не основний хліб. Але дуже хотів, щоб він ним став. Не знаю, чи вдасться, бо експериментувати для себе, друзів, знайомих одне, а на продаж – інше. Спочатку потрібен якісний продукт, оформлення документації та команда.

Отримаю ліцензію, зароблю грошей і створю фільм про Козову. На Тернопільщині не так багато відомих пивоварів. Тих, хто варить пиво вдома для себе, думаю, багато.  

Кожне село й місто повинні мати свій продукт, пиво з родзинкою свого регіону. Ми з другом збирали на Тернопільщині старі рецепти. У нас є історія, є що досліджувати і куди рухатися. Було б добре, якби молодь не виїжджала, а навпаки – розвивалася у своєму невеличкому селі чи містечку.