Днями на Тернопільщині УГКЦ визнала, що священики у Колодіївці без дозволу єпископів займалися екзорцизмом. Священик протоієрей Євген Заплетнюк написав у своєму блозі, що варто знати про екзорцизм і людей, які виганяють бісів.

Чимало священиків не досягнувши об’єктивної святості, займаються екзорцизмом, чим наражаються на небезпеку самі, тим більше – наражають на велику духовну та фізичну небезпеку своїх «клієнтів». Біси граються з людиною лише до певної міри, а далі починають їй шкодити, чинити зло у всіх сферах її життя, не лише в питанні здоров’я тіла чи душі.

Уявлення якогось священика чи монаха про себе, що він може бути екзорцистом, і тим більше – свідоме та відкрите проголошення цього факту перед усіма людьми – є свідченням у нього особливого духовного помутніння розуму, яке святі отці називали «прелестю». (Лесть – це брехня. Пре – щось, у особливій степені. Прелесть – це найбільша брехня, особливо значна). Жоден праведник не бачить себе праведним, а жодний грішник – грішником. Відтак, людина яка наважується говорити про себе, що вона має силу виганяти бісів (себто, говорить сама про себе, що вона праведна) – хвора духовно та душевно. У наш час винятків немає. Так було вгодно Богу, щоб ми спасалися іншим чином.

Більшість досвідчених душпастирів древності та наших часів категорично застерігають людей від відвідування «відчиток» і різноманітних «екзорцизмів» із кількох причин.

А) Більшість таких горе-служителів не можуть відрізнити психічної хвороби від духовної, а одержимості від біснування. Уявіть собі, що ви йдете на операцію до людини, яка вперше в житті одягла білий халат і взяла в руку скальпель. Хіба вас не лякає подібна перспектива? Іноді, краще почати з психолога чи психотерапевта, або хоча б грамотного, тверезого священика.

Б) Якщо мова йде про справжню одержимість людини злими духами, треба розуміти, що вигнані біси з людини нерідко до неї повертаються, але вже з новими силами (Лк.11:24-25). Відомо, також, безліч випадків, коли злі духи з людини виходили, але скоро поверталися вже в самого «екзорциста», або навіть у випадкових свідків такого ритуалу. «Житія Святих» переповнені історіями, коли облесливий сатана навіював служителям церкви думки про власну винятковість і великі заслуги перед Богом, а отже –  про повну готовність звершувати дива та виганяти бісів. Одурманена людина викликала бісів, а вони приходили та вбивали чи калічили її мало не до смерті.

В) Свята Церква пропонує людям всі необхідні засоби для духовного, душевного та тілесного зцілення. У обрядах церкви, тим більш у Святих Таїнствах, знайдемо найбільші дієві ліки всіх своїх найстрашніших хвороб. Допускати потребу особливих священнодійств – це найперше – обезцінювати дієвість і значення святих Таїнств Божих. А якщо так, то це й приниження кожного священнослужителя Церкви – єпископа та священика, який може звершувати Євхаристію, але не може перемогти хоч одного біса.

Г) Участь у різного роду «відчитках» це ще й недовіра до Промислу Божого. Намагання обійти, оминути свій життєвий хрест – це свідчення маловірства. Ми настільки не довіряємо Богу, не даємо Йому діяти в нашому життя, що в кожному найменшому випадку шукаємо способу скинути з себе потрібні для нашого духовного зростання випробування. Чи знає Бог, щоб нам важко? Знає. А хіба екзорцист нас більше любить і ставиться до нас більш милостиво, ніж сам Христос? Що нам дає підстави так вважати? Для багатьох людей страждання, фізичні чи духовні, необхідна щабель для розвитку та прогресу так само, як без Голгофи немає Воскресіння. Саме тому, Христос не поспішає нас зцілювати без «відчиток», але й промислительно дає дияволу спокушати нас.

Дуже важливо зрозуміти іншу помилку людини, яка звертається до «екзорцистів». Не буває простого шляху вирішення глибоких, складних проблем. Ми всі хочемо, щоб існувала пігулка щастя, яку варто лише проковтнути, і всі проблеми вирішаться самі собою. Як добре було б, нічого не вчити не читати, але все на світі знати. Нікому не підкорятися, але лише приймати покору інших. Щоб на роботі нічого не робити для співробітників, але щоб вони слухали лише твоїх порад, і отримували меншу зарплату. Добре мати міцну та дружну родину, при цьому не жертвуючи нічим собі дорогим. Добре їсти висококалорійну їжу без шкоди для фігури, а пити скільки хочеш, не потрапляючи в залежність. Зрештою, завжди краще бути багатим і здоровим, аніж бідним і слабким. Все ж, усім, а особливо християнам, слід взяти себе в руки і чесно визнати: таких чудодійних ліків не існує. Навіть у Церкві. А якщо вам десь таке пропонують знайте – вас обманюють, і це вже не Церква. Христос допоможе пройти вам ваш шлях, однак Він не буде йти його замість вас.

Неймовірна популярність подібних послуг зумовлена не святістю екзорцистів, і навіть не бажанням змінити своє життя їхнім пацієнтам. Вся справа у невігластві. Чимало людей просто не розуміють того, з якими проблемами слід звертатися до священика, а з якими слід йти до спеціаліста з психології та психотерапії. Якщо людина спокійно може випити ложку святої води – вона ніяка не біснувата. Якщо в неї велика кількість життєвих проблем – їй потрібен духівник, психотерапевт або психолог. Все просто.

Тому, наступного разу, коли почуєте про чергового отця Олександра з Катюжанки, братів-езорцистів із Колодіївки, отця Степана з церкви біля вокзалу чи ще якогось отця Йосифа з «Баму», маєте знати, що ви маєте справу з дуже тонкою диявольською грою. Він хоче, щоб ви й далі нічого не робили та нічого не змінювали в своєму житті, а лише платили гроші тим, хто розумніший від вас. Тим, хто хоче і може використати ваші немочі для власного зиску. Думаєте, що згадані персонажі хочуть вам допомогти? Ні, звичайно! Вони у першу чергу  допомагають  самі собі за ваш рахунок.

Повний текст статі "Що вам варто знати про екзорцизм і людей, які виганяють бісів?" читайте у блозі священика Євгена Заплетнюка за посиланням.