Місто Тернопіль засноване у 1540 році Краківським воєводою гетьманом Тарновським з метою оборони краю від безперервних вторгнень кримських татар та валаського господаря.

Як воєвода Руський та гетьман Польщі, Ян-Амор Тарновський після своєї перемоги над валаським господарем Петрилою в бою під Обертином на Покутті (1531), а також перемоги у 1535 над московітами у битві при Старгороді не міг не розуміти важливість укріплення лінії оборони на кордонах руських земель. У цій оборонній системі і було засновано Тернопіль як місто – фортецю й закладено замок. Його син Ян-Кшиштоф продовжував будувати міські мури й замок.

У 1540 році король Зигмунд І надав Тарновському привілеї, що містили в собі виключні права стосовно міста Тарнополю.

Першим мером міста (війтом) було призначено Якова Бодзяновського. У 1548 місту було надано Магдебурзького права. У році 1550 король Зігмунд-Август додав до привілеїв статті, відповідно до котрих гендляри та візники, що прямували з Галичу, Коломиї та Коропця до Волині мусили платити у Тернополі мито. Метою цієї вказівки був торговельний розвиток Тернополя.

У 1556 році королем Зігмундом-Августом надано було Тарнополю права імперського міста, такі само, як і Львову. Ці права містили у себе можливість фінансування розвитку міста як торговельного центру на Сході Польщі. Після смерті Кшиштофа місто відійшло до володіння князя Костянтина Острогозького та його нащадків, котрі приділяли великої уваги до розширення і зміцнення замку й укріплень як місця зосередження населення під час татарської навали 1579 і 1589 рр.

У році 1621 місто Тернопіль отримав у придане канцлер Польщі Томаш Замойський, коли одружився зі Катариною Острозькою. Замойський досить часто жив у замку і навіть приймав у ньому королевича Владіслава, коли останній повертався до Польщі після битви при Хотині. Але мешканцям краю не щастило багато часу насолоджуватись миром. У 1648 та у 1653 роках місто захоплювалось козаками і татарами, внаслідок чого Тернопіль, як і замок, було зруйновано як не вщент.

Відбудову Тарнополя та замку було здійснено новим володарем міста Олександром Конєцпольським, що позначено у люстрації від 1672 року. Але саме у тому ж році під місто знову підійшла турецька армія, що прямувала на Львів і місто, не витримало тиску загарбників.

У 1675 у місті зупинялось військо Ібрагіма Шишмана-паші, і, коли воно у ньому перебувало, внаслідок спротиву польської фортеці у Теребовлі на річці Збруч, замок було зруйновано, а мури його знищено вибухом.
У 1690 місто перейшло у володіння фамілії Собеських. Королева Марія-Казіміра відбудувала замок та зробила багато для відновлення Тарнополю. У 1694 році востаннє зробили татари спробу захопити місто, але вже були неспроможні це зробити. Від Собеських місто незабаром перейшло до Потоцьких, під владою котрих і перебувало аж до початку 19 сторіччя. За часів їхнього господарювання місто зазнало зазіхань росіян та різних конфедерацій, що постали десь у середині 18 сторіччя.

У році 1770 велика епідемія знищила більшість населення Тарнополя.

Один з нових володарів міста, Францішек Коритовський, відбудував замок у стилі тогочасного модерну, зруйнував фортецю, а на її місці побудував нового палацу.

Джерело: Най все буде Тернопіль! Тернопільський краєзнавчий цифровий архів Тараса Циклиняка