Це та віра, яка була у нас до приходу християнства, і зараз в Україні існує кілька гілок. Одна з них, найбільша – Об’єднання Рідновірів України на чолі з Галиною Лозко. Рідновіри та язичники – одне і те ж. Рідновіри - від того, що віримо у рідних богів. Усіх інших називаємо чужовірами.  Бог-творець -  Сварог, всі решта  його продовжувачі - сварожичі. Наше святе письмо «Велесова книга» каже, що бог єдиний і множественний, всі боги в одному і один в усіх. Ми славимо кожного з богів, але оскільки їх дуже багато, то усіх, у сварзі сущих. Коли князь Володимир провів акцію зі знищення ідолів, він знищив лише зображення, а віра лишилась у серці. Ідол і ікона – слова одного походження і означають одне і те ж – зображення. А нам закидають, що ми молимось до неживого. Але ж християни теж моляться до рукотворних ікон та гіпсових статуй.  Важливий не ідол, а образ, до якого звертатись. Церкви раніше ставили лише на місцях древніх капищ автохтонів, бо знали, що то енергетичні місця. Тепер церкву ставлять де завгодно. У США я бачив таких християн – амішів, які у 18 столітті як прибули до Америки, так і живуть: їздять на бричках, не визнають електроенергії, техніки. А ми – нормальні сучасні люди, бо головне те, що у душі та серці. Зараз 7520-й рік – у нас своє літочислення. Ми ведемо його від датування найдавнішої знахідки Трипілля. Можна умовно відштовхуватись від будь-якої іншої дати, але однозначно,  однозначно,  історія почалась раніше, ніж християнство, бо була і до християнства. Трипільці жили на нашій території, тому ми ведемо від них літочислення. Дехто із вчених каже, що ми з трипільцями різної крові, походимо не від них. На доказ протилежного  візьмемо за приклад хоча б писанку, посуд трипільський. Всі візерунки читаються так само як сучасні українські. Наприклад, квадрат, розкреслений на четверо, означає поле, а з крапками – засіяне поле.  Матеріальні речі говорять за нас. Не було ніякої «єдиної колиски», тобто, українці, білоруси та росіяни не могли мати спільних предків – слов’ян. Росіяни зовсім іншого походження, у них основне ядро складають угро-фіни із домішком представників прийшлої Орди. Чомусь у підручниках з історії російська державність починається із Київської Русі, тобто на території іншої держави. Якщо росіяни претендують на слов’янське походження, то лише на наймолодшу із його гілок, яка перебуває у стадії формування. У нас немає посту. Зараз, коли із приходом весни авітаміноз, організм вимагає більш інтенсивного, якіснішого харчування, церква каже: піст. Людина нищить свій організм, вона повинна сама визначити, коли їй потрібно утриматись від їжі.  Якщо людина взимку не їстиме, вона не зможе працювати фізично. Піст більш характерний для спекотних країн: Ізраїль, Індія, а не наших. Там людина може дозволити собі менше їсти, більше пити і рухатись. Ідоли у Тернопільському гідропарку зроблені неправильно, тому і молитись до них не можна. Наприклад,  Дажбога вирізьбили з мечем, хоча меча мав би мати Перун. Це казкові герої, а не боги. Коли язичники одружуються, наречена - у калиновому вінку, а наречений – з дубового листя.Одного разу, коли ми їздили святкувати у Київ рідновірське весілля - на місце давнього святилища, зіткнулися із неприємностями. Неподалік – незаконно збудована капличка московського патріархату, парафіяни якої стріляли у нас, напали із кастетам і бітами. Причому, капличка збудована незаконно, а ми були на місці, де нам дозволено офіційно проводити обряди.Був випадок, коли одна жінка із рідновірів померла, але її чоловік поховав її за християнським обрядом. Вона йому снилась кожну ніч, навівала неспокій. Тоді він попросив у рідновірів провести обряд на могилі. По закінченні зненацька з’явився лелека, пролетів низенько над головами присутніх і полетівна захід.  Чоловік закрив обличчя руками і розплакався. Немає Раю і Пекла так як немає абсолютного добра чи абсолютного зла. Після смерті людська безсмертна душа відправляється на Луки Сварожі - наш аналог Раю християн. Сварожі, тому що сварга - це небо, такі собі небесні поля, де дуже гарно. Там вона перебуває до переселення в інше тіло, а потім – переходить до  внука  чи правнука. Тому дітей і називали іменами предків, бо знали , що душі переселяються у межах роду. Тільки той претендує на переселення душі, хто залишив фізичного нащадка, якщо ж ні – втрачає право на земне життя і лишається назавжди на Луках Сварожих. І це повністю співпадає із фізичним законом збереження та перетворення енергії: вона нізвідки не береться і нікуди не пропадає, а переходить з одного стану в інший. Не варто робити негідних вчинків, бо спокутуватимуть нащадки. Споконвічно українські імена – це ті, які зрозумілі для слуху, наприклад, Ярослав, Мирослав, Квітослава -  Моє ім’я Ігор – рідновірське, але я вживаю первісний його варіант, варязьке ім’я Інґвар, оскільки теперішнє, вже слов’янізоване, нічого не значить. Посвячення у рідновіри ще називають ім’янареченням, коли людині дають ім’я, яке найкраще характеризує її. Обов’язково треба мати із собою вишиту сорочку, яку ніколи не одягали і навіть не приміряли. Одягнути її треба при посвяченні,це символізує, що людина починає нове життя. Мар'яна СУДОВА  фото: з особистого архіву Ігоря Аркуші