, - сьогодні відіграв, сьогодні гроші получив - вільний, завтра можеш летіти в Турцію – так я колись думав, зараз граю в ресторані заради задоволення. Набагато дорожче грати на весіллях, на днях народження, я це теж роблю ради грошей, тому що на весіллях реально заробляєш. В Тернополі, напевно, немає такого закладу, де б я не грав. Я ще всім не надоїв. Зараз працюю  тут, в «Патріку», раніше працював і в «777» три роки,  і в «Шинку», біля озера, в «Марципані». А на весіллях й днях народження я відіграв чи не в усіх закладах міста. Тут я залишився, бо мене ніхто не стримує в якомусь репертуарі, в мене є джазовий репертуар, якісь стандартні медлячки, музика з кінофільмів, фанк.  Я завжди дивлюсь по залу, наприклад,  бачу сидять парочки, все тихенько, граю таку спокійну музику, а часом мене пробиває, я граю щось зовсім протилежне. Свинею стати саме легше, раз собі позволив другий, третій, людство так навчено. Дуже легко опуститися, а піднятися, набрати здорового авторитету  дуже тяжко. Якось з групою грав на весіллі свідків Єгови. Вони принесли список пісень, а коли відіграли весілля кажуть все було добре, но «Пупсик» Кіркорова не треба було грати. Я бачив, що люди танцюють, хотів піддати жару. Якщо молодята наймають нас на весілля, то репертуар узгоджується, переважно, не пісня в пісню, але було й таке. Я спеціально їздив до Києва на уроки до джазових зірок . Вчився в саксофоніста з Харкова. Для мене це дуже великий авторитет. Він мав групу, з якою грав джаз. Їздили закордон, і в нас брали участь в усіх джазових фестивалях, але йому там було тісно і він ризикнув переїхати в Київ. Перші тижні поневірявся, жив на знімних квартирах, а зараз живе добре, приїхав на такому Міцубісі. Це зараз діджеї грають тільки ТУДУ-ДУФ- ТУДУ-ДУФ, а музика то, взагалі, має чотири складових – мелодія, гармонія, бас і ритм. Зараз музика пішла вперед, не достатньо вміти грати на одному інструменті, і все. Ти мусиш володіти комп’ютером, користуватися інтернетом, знати музичні програми, щоб себе записувати. На це все треба 25 годин на добу. Музика збирає стадіони не через то, що вона класна, а через то, що зацікавлені уряди, багаті люди. В той день, коли знають, що має бути щось загальне, політичне дійство, маніфестація, голодування, - в той день по телевізору будуть показувати самі круті концерти, самі круті матчі, самі круті боксерські поєдинки, і ваша улюблена група буде виступати на кожному кроці. Є фанати, які підуть на концерт, махнуть рукою сьогодні, завтра, і тим часом з нами роблять що хочуть. Для мене дивно, коли сидять, дивляться футбол такі пузаті дядьки, які два кроки не можуть ступити, або фанати якоїсь музики, які в музиці взагалі нічого не розуміють, і вони ще будуть судити, чого він так грає, чого він так грає. А ти візьми інструмент і видуй з нього хоч три ноти, заспівай просту пісеньку «Галя по садочку ходила», а потім розказуй. На багатих вечірки в основному господарі замовляють не свого улюбленого артиста, а ім’я, яке можуть собі купити, - в кого більше грошей він собі замовить Бритні Спірс, в кого менше – Кіркорова, ще менше -  Павлика, а в кого ще менше – мене, а ще менше – якогось дядька з села. На фестивалі «Джаз Бенд»  одна жіночка розказувала своїй подружці, що їй по – барабану цей джаз, але просто в неї такий статус, що її тут мають бачити. Чи, наприклад, ви любите джаз, а ваш хлопець - шансон, але ви взяли його за руку і потягнули, і він сидить так, куняє, виходить по телефоні поговорити. Репертуар Дзідзя, Вєрки Сердючки я принципово не виконую. Є ж якийсь інтелектуальний, в кінці-кінців, рівень. Я Дзідзя не знаю особисто, але знайомі кажуть, що він прекрасний музикант, гарний голос, гарна група, но їх кліпи наповнені матами в інтернеті мені не подобаються. Я грав навіть в басейні сауни і в самій сауні. Працював в одному ресторані, де була сауна а в одного музиканта був день народження і ми продовження дня народження перенесли в сауну. Заграли йому в басейні.   [gallery link="file"] Фото особистий архів Юрія МАТВІЙЧУКА

Іванна КАНАК