(приміщення книгарні „Є” в Тернополі). Намібія - велика країна, в півтора раза більша за нашу, а населення тільки 2 мільйони. Коли йде капітан, квадратне підборіддя, - ти спокійний: літак він посадить. І от я чекаю вильоту і заходять два хлопчика, чорних, бляха, чорніших за все, що ви бачили в своєму житті, і в одного з них чотири жовтих золотистих полоси на синьому костюмі, капітан літака - пацан мого віку, мені було страшно. На злітній смузі – жодного знака, стоять чотири літаки. В своєму літаку я був один білий. Приходить стюардеса, рахує пасажирів, бачу, якась заминка, іде рахує ще раз. Розумію, людина вийшла на летовище, а в літаку нема. Вже заведені турбіни, стюардеса біжить в аеропорт, бере список і поіменно перевіряє кілька разів. Намібія величезна. Стопом там не поїздиш, бо можна простояти три дні на трасі і ніхто не їхатиме, але може пощатистити і хтось підкине на тисячу кілометрів. Важливе для Намібії – оренда машини. Ми взяли Ford Ranger. Ту машину я успішно спалив. В Намібії нема літа чи зими, є два стани: коли вітер дме з заходу, або сходу. Якщо дме з Атлантичного океану, узбережжя омиває течія Бенгела, вона ніколи не буває теплішою за +15 градусів, тоді погода дуже комфортна, вночі +12, вдень +25, але якщо вітер зі сходу, з пустелі – страшенна спека, пісок прогрівається до +70. Якщо поставити ногу – страшенні опіки. Ясмін, голандка, каже: Макс, поїхали подивимось на „чіта”. Я не знав, на свій сором, що означає англійською „чіта” (cheetah у перекладі з англійської – гепард, - ДОБА). Я думав, що це мавпи. А мавп в Намібії, як у нас собак. Якого фіга платити шалені гроші, перти бознакуди, щоб подивитись на мавп? В центрі збереження гепардів - дитинчата, мама яких загинула, або гепарди, які полюють на свійску худобу, щоб не вбивати приводять сюди, де постійно беруть зразки крові, сперми. Це важливо тому, що гепардів у світі залишилось всього 12 тисяч, для порівняння – леопардів 40 тисяч, а левів за 120 тисяч. Вони всі дикі, яле якщо потрапили маленькими – не вміють полювати. Для того, щоб гепарди підтримувались у формі там влаштовують бігання. Привязують шматок тканини і коли пропускають по землі - вони бігають за нею. Під час бігання дозволяється бути максимум чотирьом глядачам. Розкішне видовище. В центрі є два правила: не присідати, щоби бути вищим за кішку, та не бігати. Якщо після бігання він в гарному настрої – лягає і починає мурчати, тоді можна до нього підійти і погладити. Це рапляється досить рідко. Це, мабуть, найкраще за все моє життя. Це краще за психотропні речовини, за алкоголь, за секс, за все, що тільки може бути: адреналін, драйв від того, що ти торкаєшся такої кішки. Гепарди бояться медоїдів – це найстрашніша тварина. Медоїд, коли приходить до водопою, всі тварини відступають від води. Він знешкоджує тварину запахом, горло просто стискає і блокується дихання. Далі ця тварина відкусує супернику яйця. Він нападає на всіх тварин і ходить, як якийсь пацанчик по району, не боїться нікого, нападає навіть на змій. Якщо медоїда кусають – отрута попадає в кров, він падає і німіє. Потім, якимось чином, кров виштовхує яд, медоїд встає і починає битись.

Записала Зоряна БИНДАС на останній зустрічі з письменником в Тернополі Фото з стрінки Максима Кідрука у Фейсбуці