Парадром розташований на території заповідника Кременецькі гори.
Як зазначає Андрій Равчук, представник Асоціації парапланеризму в Україні, відкриття офіційного парадрому - важлива подія, бо до сьогодні не було жодного офіційного місця, де можна літати.
- Є багато місць, де літають, правда, вони не мають офіційного статусу. Тобто є таке поняття, як страховка, медицина, забезпечення туалетом, водою, якщо ти літаєш в неофіційному місці, то ти погоджуєшся з тими умовами, які є, - зазначає Андрій Равчук.Парадром готовий приймати людей, які мають посвідчення пілота, новачкам можна буде літати під наглядом інструктора. Андрій Радчук каже, щоби навчатись на пілота, слід купити параплан і спорядження. Вартість від 3 до 5 тисяч євро, втім, і планер, і спорядження можна буде брати на прокат. Вартість навчання близько 500 євро. Навчання самого Андрія тривало 2 роки.
- В мене коріння на Кременеччині, все своє дитинство ми просто приїжджали в кар'єр полазити. Десь три роки тому я взнав, що за Польщі тут була льотна школа. Вона була одна з трьох найбільших в Польщі, туди в чергу записувались. Тут вчилась Ядвіга Пілсудська, дочка маршала Пілсудського. Були тут ангари, в час розквіту - до 30. Було декілька класів. Це була поширена практика для навчання. Планер це найпростіший спосіб вивчити пілота. А то були 30 роки, передвоєнний час, пілоти - на вагу золота. А Польща - рівнинна країна, мало таких місць для навчання, - розповідає Андрій Равчук.
Так, в довідниках пишуть, що в 1936 році тут вивчилось понад дві з половиною сотні пілотів. Багато випускників потім стали офіцерами військово-повітряних сил. Ядвіга Пілсудська, закінчивши планерну школу на Соколиній горі, стала під час Другої світової війни бойовим пілотом-асом Королівських авіаційних сил Великої Британії.
Як зазначає суддя національної категорії з парапланового спорту, суддя республіканської категорії Леонід Сніцарук, сучасний параплан – як літак-винищувач, тільки ще хіба катапульти нема.
- Коли пілот набирає 2 тисячі, то можна кинути керування, поїсти, попити, по радіо поговорити. Просто то треба бачити коли, бо, буває, попадаєш в турбулентність. Теперішній параплан - то майже як літак винищувач, тільки катапульти нема, каже Леонід Сніцарук.
Пан Сніцарук зазначає, у параплановий спорт потрапив випадково: поступав у «мореходку», але не пройшов, тому пішов у політехніку, почав стрибати з парашутом, а потім – літати на параплані, а згодом – почав організовувати і судити змагання. Каже, серед колег трапляються справжні унікали.
- Один наш вар’ят над озером в Альпах зробив 300 мертвих петель, я не знаю, як йому вдалось, бо зробиш один раз - кров приливає і то проблема.
Серед рекордсменів називає Богдана Базюка, який став першим у Європі, подолавши 437 з Києва до Одеси. Політ Базюка тривав 8 з половиною годин.Леонід Сніцарук каже, що парадром на Кременеччині буде місцем активних занять парапланеризмом. Тут, окрім тренувань і навчань, планують робити змагання.
Тим часом місцеві мешканці згадують заняття на Соколиній горі ще радянської школи.
- Тут колись літали безмоторні дельтаплани, тільки їх розганяли в сторону Маслятина. Це було в 62-63 роках. Це був, мабуть, радянський «досааф». Кінь розганяв дельтаплан, трос відчеплювався, той летів. Такі навчання проводились влітку, - ділиться спогадами директор місцевої школи Микола Чуповський.
Парадром на Соколиній горі трохи облагородили, планують демонтувати також лінію електропередач, яка заважає посадці. В Кременці планують зробити клуб парапланеризму, де навчатимуть пілотів та даватимуть на прокат спорядження. Зараз шукають інструктора, який би постійно був на місці, слідкував за погодою і за сприятливих умов організовував навчання. На даному етапі ініціатори шукають фінансування.