- Дуже вже хотілося у своїй улюбленій техніці валяння вовни доповнити вишиване вбрання, зігріти поціновувачів вишиванок, - каже Оксана Чмиленко. Мисткиня зазначає, робити одну корсетку недовго максимум - три дні, довго виношувались ідеї. - Не можу оминати увагою української колоритної автентики, хотілося якось долучитися своїм хобі. А з вовни вишиванки ж не зваляєш, давно думалося про корсетки, придивлялася до стареньких чорно-білих світлин, де були корсетки, шукала книги з описами традиційного вбрання, та якось потрапили мені на очі роботи художниці Зінаїди Васіної і тут мене "понесло". Для початку вирішила зробити три. Подільська, бо рідна (посміхається, прим "Доби"), київська - зрозуміло, столиця а третя - обирала між буковинською, гуцульською та полтавською. Всі вони мені дуже подобаються, але зупинилася на полтавській. Символізм в тому, що цей регіон - колиска української мови. Насправді утотожнень ще більше. Планувалося приурочити все Дню матері, власне, тому й три - в кожного українця три мами (принаймні, так мене вчили). Тернопільську горсетку мисткиня робила за родинними знимками, а інші дві за ескізами Зінаїди Васіної. - Цікаво, що вовна не дала можливості повторити все. У неї трішки норовливий характер. Я намагалася дотримуватися принципів техніки, в якій працюю. У жодній з корсеток нема швів, все зваляно руками. - У подільській малюнок нанесений у техніці "вовняна акварель", київська (зелена) - вовняна аплікація (без голочок, все по мокрому), а полтавський - синій - тут поєднання технік "нуно-фелтінг" і аплікація. Один із жилетів піде на бронежилет комусь із солдатів - з цією метою мисткиня віддасть корсетку на аукціон. А побачити, помацати, приміряти корсетки можна буде найближчими вихідними (20-21 червня) на фестивалі «Країна мрій» у Києві.