- Майже кожного дня дзвінки з передової: "Дякую, ваш джгут врятував чиєсь життя". А це джгут не мій, а когось з тернополян, або ампула налбуфіну, яка врятувла життя при відірваній руці, або нозі, то ти розумієш, що це важливо, а ти можеш жити на чаї з хлібом, - каже Лілія Мусіхіна, волонтер, письменниця, етнограф.

Самі ж волонтери за свою роботу не отримують ні копійки. Лілія Мусіхіна і Роман Павлишин на штабі "Самооборони" проводять весь час, приходять сюди кожного дня, як на роботу. Грошей для себе не заробляють, всі кошти, які надходять з вишивки, пряників та іншого - витрачають на потреби бійців. - Волонтерам ми не платимо і самі не дозволяємо собі навіть гривні взяти з каси, бо як тільки ми це зробимо, то втратимо повагу до себе і перестанемо бути волонтерами, станемо заробітчанами, - каже Лілія в ефірі "Ух-радіо". Чоловік Лілії працював в батальйоні "Тернопіль", волонтер з дочкою зараз живе з тих коштів, а чоловік на війні. Лілія каже, грошей там небагато, але на сніданки дитині вистачає. - Часто запитують, з чого живуть волонтери, конкретно можу сказати, з чого живе моя сім'я і Романа Павлишина. Він живе на державну допомогу, в нього дитина-інвалід і дружина перебуває у декретній відпустці. А ми живемо на карточку.  Я розумію, що рано чи пізно кошти закінчаться і треба буде думати, але є така мудра фраза Скарлетт О'Хара, "Я подумаю про це завтра". А до завтра ще треба дожити, в умовах війни цього ніхто не гарантує.