Знов понеділок, вівторок, середа,

Люди-мурашки бігають туда-сюда,

Море проблем, море клопот,

Людей турбує, що положити в рот.

Згадались слова із пісеньки Левка Дурка в останні дні експерименту - живу місяць на мінімальну зарплату.

Мівіна

У понеділок вранці їм трохи манки і лечу на тренінг до моїх юних друзів. Школярам приношу печиво, щоб перекусити, вони по кілька разів перепитують, чи не витрачаю я на печенько гроші зі своїх 40 гривень. Ні, не витрачаю, витрати на кава-брейки передбачені. Та й не купила я б з мінімальної зарплати печенько дітям, кожного разу беру трохи печива, якісь вафельки і віддаю близько 40 гривень за це. Це не ікра, не марципани, а звичайне печиво, але якщо в людини 40 гривень на все - печиво вона навряд чи купуватиме часто. На обід перед роботою довго не знаю, що придбати, врешті вирішую, що мушу бодай раз за час експерименту купити мівіну, тому беру пачку вермішелі швидкого приготування, 100 грамів сиру і півхліба. Віддаю за все 19.56

Роблю собі два бутерброди з сиром, а згодом запарюю півпачки мівіни. Їм, ніби й не бридота. Втім, згодом відчуваю неприємний післясмак. Фу, рідкісна бридотка. Про мівіну шкодую. Сир дожовую.

Купую коту  їжу і віддаю 16 гривень. 3 гривні - на проїзд. Загалом витрачаю 39 гривень.

У вівторок вранці їсти не хочеться, але годую Грубодупенка манкою з кормом, сама за компанію з'їдаю ложку кашки.

В обід відчуваю голод, а що їсти - не знаю, овочі тут ніде купити, м'яса не їм, яєць вже також не можу терпіти, до кашки треба хоч шматок масла, або молока, для мене то дорого. Не люблю мучного, печива і подібного, але вибір невеликий, прошу співробітника купити трохи пісочного печенька. На 8 гривень виходить двісті грамів, печиво буду жувати на роботі днів зо два.

Проводжу інтерв'ю в прямому ефірі і біжу на тренінг в школу на Дружбі. З учнями доволі швидко справляємось, дорогою додому заходжу в магазин і беру дві морквинки, капустинку, дешеву нежирну сметану, кілька грибів і два бурячки. Виходить ціла торба їдла, цього вистачить на кілька днів. Обійшлись овочі в 30 гривень, загалом витрачаю за день 39.50. Вдома ще є картопля.

Варю овочевий суп з грибами, виходить досить смачно і багато, можна буде їсти кілька днів. Бурячок лишаю, його теж можна буде просто відварити згодом. Капусту, яка залишилась, кидаю в пароварку. Вимішаю коту з кормом.

В п'ятницю вночі кручусь в ліжку, подушка вже збилась, треба було б купити нову. Цікаво, скільки вона коштує. Вранці з'їдаю трохи супу.

Лишитись без трусів

Людина, яка отримує мінімалку, також мусить собі купувати труси шкарпетки і, хоча б іноді, якийсь одяг. Зважують купити нині спідню білизну, якусь таку просту і дуже дешеву. У Євроринку в центрі міста знаходжу відділ з ліфчиками і трусами. Вибір невеликий, білизна виглядає дешево, ну але пробую щось купити. Найдешевші труси - 20 гривень. Дивлюсь на них і от не знаю, чи зважилась би я їх вдягнути. Виглядають трохи брудними, чи то вицвілими. Трохи кращі труси можна купити за 40-70 гривень. Так, і це дешева білизна. Так це труси, які,  кажучи, нагадують два простенькі шнурочки.  Тобто, якщо б я не їла не витрачала на проїзд, морила голодом кота і не відкладала на комунальні, то, може, я б купила собі труси. З ліфчиками ще веселіше: найдешевший ліфчик на мене коштує 75 гривень, видно, що він тут лежить не перший рік.  Є й дорожчі варіанти. Щось більш менш нормальне вартує 150-350 гривень, втім, розмірів нема. - Ти шось сама не знаєш, чого хочеш. Ви дівчата взагалі, шось тут ходите, шукаєте, - завжди мені подобалось оте звертання дівчата, так, ніби жіночці двоїться в очах, адже я одна. Продавець злоститься, що  я фоткаю, то пояснюю, що фото роблю для колєжанок, щоби порадитись, показати. Врешті, десь так воно і є. - Дівчата, не морочте мені голову, - кричить продаваць і йде геть з відділу. Дорогою докрикає, - колись купували один ліфчик на 10 років, а зараз купуєте-купуєте і всьо вам мало. Дивна філософія у продавчині, але хоче розлякувати клієнтів - її право. Нічого не купую, та й навіть, правду кажучи,  радію з того. Можливо таки вкладусь з комунальними. Один ліфчик на десять років, ну-ну. Може та жінка зараз доношує свій, десь рік 9й... брррр. В обід прошу співробітника купити їжу: маленьке насіння соняшника, сир для бутербродів і майонез, щоб помастити хліб. Колєга приносить все і великий майонез за 18 з копійками. В мене ледь не стається серцевий напад, це дорого, кіт залишиться без їжі. Колега пояснює, що маленької пачки не було, але погоджується майонез взяти собі. На сир і насіння витрачаю 10 гривень. Після роботи купую коту їжу на 16 гривень три витрачаю на проїзд. Загалом - 29 гривень. Решта - на комунальні. Вечеряю супом.