Головними організаторами дійства стали представники львівської громадської організації «Європейська галицька асамблея». Вони показали театралізовану реконструкцію битви Українських Січових Стрільців із противниками. Учасниками дійства стали люди різних професій – від вчителя філософії до двірника.
- Я представляю сьогодні кулеметника від Легіону Січових Стрільців, - розповідає один із учасників Степан Добарін. – На мені швейцарська форма австроугорських військ часів Першої Світової війни. Моя зброя – це оригінальний кулемет «Максим» зразка 1910 року, яким озброювались усі країни-учасники війни. Ним можна прицільно стріляти на відстані, вага кулемета – 70 кілограмів.
Колеги Добаріна - фанати своєї справи. Протягом року організація відтворює бої у близько 20 подібних заходах. Окрім того, її представники часто знімаються у фільмах в Україні та за кордоном. Голова організації «Європейська галицька асамблея» Володимир Павлів додав, що у планах учасників і на далі сприяти розвитку міста Бережани.
- Я знаю, що у цьому краї є міцна громада, - зазначив він. – Місто має усі можливості для самостійного функціонування. Для нашої організації є важливим збереження галицької історії та культури.
Загалом, заходи до 100-річчя створення Легіону Січових Стрільців продовжуватимуться до вересня. Вони включатимуть виставки та освітні проекти. Також у планах організаторів - облаштування гори «Лисоня».
Довідково: формування Легіону Українських Січових Стрільців відбулося в серпні-вересні 1914 року. Його ядро склали активісти січового, сокольського і пластового рухів, гімназисти та студенти. До первісного командного складу увійшло 16 кадрових старшин-українців австрійської армії: М.Баран, Г.Коссак, С.Горук, В.Дідушок, Д.Вітовський та ін. Командиром був призначений отаман Т.Рожанковський, згодом — поручник М.Галущинський. Легіон складався з двох куренів (командири — сотники: М.Волошин та Г.Коссак) і одного півкуреня (командир — отаман С.Шухевич). Бойове хрещення легіонерів відбулося наприкінці вересня 1914 в боях з російськими козачими частинами. Узимку 1914—15 стрільці несли охоронну й розвідувальну службу в районі Верецького і Ужоцького перевалів. У березні 1915 року легіон був поділений на два окремих курені, які підпорядковували двом австрійським бригадам 55-ої дивізії генерала Г.Фляйшмана. У їх складі стрільці досягли першого успіху: в ході боїв на горі Маківка 29 квітня — 3 травня 1915 року були зупинені й відкинуті назад частини російської армії. Згодом легіон брав участь у боях під містами Болехів і Галич, селами Завадів на Львівщині та Семиківці (нині село Теребовлянського району Тернопільської області).
Під час Брусиловського прориву російської армії влітку 1916 року полк УСС (47 старшин і 1685 стрільців) прикривав стратегічний напрямок на Бережани (на горі Лисоня в межиріччі річок Золота Липа і Цехівка).
Після укладення Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918 року Легіон УСС у складі австро-німецьких військ розпочав похід у Наддніпрянську Україну за маршрутом Жмеринка—Бірзула (нині м. Котовськ Одеської обл.)—Херсон—Нікополь—Олександрівськ (нині м. Запоріжжя). З кінця березня він входив до військ. групи архікнязя Вільгельма фон Габсбурга-Льотрінгена (полк. Василя Вишиваного), який став командиром легіону. Перебуваючи в Олександрівську, а згодом на Херсонщині, стрільці майже не брали участі в бойових операціях, оскільки відмовилися проводити каральні акції проти українського селянства. Натомість велику увагу приділяли культурно-освітній роботі серед місцевого населення. У жовтні 1918 року легіон було переведено до Чернівців. Після проголошення у листопаді цього ж року Західноукраїнської Народної Республіки легіон передислокувався до Львова. Пізніше він став ядром Української Галицької армії.