Червоні чоботи в ремонт я намагалась занести кілька разів. Щоб не їхати до центру - знайшла майтерню саме біля офісу. Тільки от лихо, два рази прибігала сюди, два рази висить записка „Буду через 5 хвилин”. Коли проходить 10 – йду. На третій раз вийшло, майстер сказав, що післязавтра можна забирати вже підбите взуття. Але мені було пізно, тому ми домовились на завтра. Прийшла пообіді – знайома табличка. Під дверима його чекає ще дві дівчини. Проходить 15 хвилин – чоловіка нема. Я йду, бо поспішаю на роботу. Приходжу ввечері – зачинено, таблички цього разу нема. 18.05. Дивлюсь на графік – до 19.00. Хм, може вийшов, думаю, менше, ніж на 5 хвилин. Чекаю, знову проходить 15 – нема. Йду без чобіт. Приходжу у п’ятницю зранку. -         Які чоботи, червоні? – Заходьте, шукайте в тій купі! Є вони? Кажу, що не буду ритись у взутті. -         Не то я не маю часу вам їх шукати, прийдіть за годину. Пояснюю, що мала забрати вчора, але майстер заперечує, каже, що не може такого бути. Якщо я здала почавчора, то він зробить лише сьогодні ввечері, бо в нього – „завал”. Я тяжко зітхаю, але не хочу псувати настрою, йду геть, перепитавши, в котрій можна забрати. - Десь 18.30 прийдіть. Приходжу. Знову зачинено. Попереду вихідні. У понеділок страшенно зла приходжу до зачарованого майстра. Він показує мені чоботи. - Дивіться, я вже от зірвав старі набойки, лишається тільки нові зробити. За дві години прийдіть. Кажу, що прийду, і як чоботи не будуть готові, то він дізнається, що може зробити дівчина заради чобіт. Через дві години майстер дістає моє взуття. Чоботи дійсно підбиті. Втім, треба ще щось там підтесати. Майстер просить зачекати дві хвилини, вмикає якийсь станок і тут... вибаває електрику. Чоботи я забрала в четвер. Саме взяла зразок заяви, яку зібралась писати у відділ захисту прав споживачів. Кладу чоботи в пакет, прошу його прізвище та ім’я. Чоловік називає. -         Знаєте, вибачте за ті чоботи, просто стільки роботи, я не встигаю. Ви бачите, які купи тут лежать? Я ж не можу не прийняти взуття, бо не встигаю зробити, правда? А зараз я ше й кожного дня бігаю на співбесіди, бо хочу знайти нормальну роботу. Хочу карєрного росту, розвитку. Хочу чогось більшого. Заяву я не занесла, бо як можна ображатись на людину, яка хоче чогось більшого?