Тернопіль – дуже красиве місто. Особливо люблю гуляти з дружиною в полях за Східним і робити якісь пікнічки. Це дійсно кльово і буває часто тільки тоді, коли ми двоє вихідні. Оскільки в мене така робота, то я не завжди вихідний. Ще дуже подобається озеро – це кльова окраса міста. Я не можу порівняти Тернопіль з іншими містами, але можу порівняти Україну з Польщею. Різниця навіть по тих самих дорогах. Як ми їхали з Польщі, то дороги світяться до кордону, а тільки переїжджаєм кордон, то всьо: темно і ями. Ще часто буваю у Львові. Раніше кожних два тижня їздив туди. У Львові дуже багато крутих кафешок. Працював п’ять років сушистом. Річ в тому, що колись вперше попробував суші і мені сподобалось і я поняв: що то - щось цікаве. Ну і тому я пішов працювати на суші і поверхнево втянувся в їхню культуру. Мені їхня музика подобається - така легенька і мелодійна, подобається їхнє кімоно. Коротше, японська культа - це прикольно. Колись хотів записатися в такий центр „Дарума”, там проводять уроки по каліграфії, але то часу не було, то руки не доходили: так як завжди. У вільний час на вєліку їжджу по місту. Маю ровер і вожусь. Ще колись хочу відкрити свій ресторан східної кухні. Я давно читав, але є така книжка тернопільського письменника, мені дружина давала читати, називається „Пацики”. Ця книжка про життя пацанів 80-тих років в Тернополі, но там взагалі. Раджу прочитати. Розмовляв Євген Мельниченко Фото: Володимир Кусмарцев