Мені дуже подобається давня українська фраза: «Терпи козаче – отаманом станеш». Потрібно вміти вичікувати, тоді ми зможемо більше чути і ширше бачити. У нас, нажаль, дуже розвинений синдром пострадянщини, який латиною можна охарактеризувати як «Carpe Diem». Тобто беру від сьогоднішнього дня усе. Ми незадоволені тому, що добре комусь іншому. Інколи нам може здаватися, що Божий бізнес-план не працює. Але гадаю краще бути бідним голодним індіанцем, але з родиною, ніж багатим самотнім олігархом.  Завдання Українського католицького університету – навчити довіряти і бути відкритими. Перевага УКУ – вміння чути і відкритися. Стержнем УКУ є люди, котрі виростали в екстремальних умовах. Ми виховали покоління різних майданів. Не дивно, що цей Євромайдан у Львові розпочали саме наші студенти. Лідерство найкраще, коли воно групове. Коли кожна людина в колективі може взяти ініціативу на себе і в будь-який момент допомогти іншому. Найдурніше, що зараз може зробити викладач, це вийти до студентів 21 століття і просто читати лекцію з листка. Там же немає комунікації.Начало духовного і основа релігійного життя - це слухання. Можете перевірити своє слухання: усамітніться у суцільній тиші і 15 хвилин послухайте себе. Що ви чуєте? Як далеко ви чуєте? Що усвідомили? Свідчити – це робити свою справу, не дивлячись на шанси і результат, а виходити тільки зі своїх принципів. Чим більше ми відкриваємо і пізнаємо світ, тим більше ми пізнаємо Бога. Мені б дуже хотілося, щоб люди більше спілкувалися між собою і підтримували хороші стосунки. Це і є духовне життя. Бог постійно дзвонить, це ми не беремо слухавку, ставимо на вібродзвінок чи просто вимикаємо телефон. Господь завжди виступає ініціатором спілкування. Одна з основних проблем віри пов’язана з тим, що люди вірять в такого Бога, яким він не є. Треба йти до Бога, а не до тих божків, яких ми собі створюємо. Не варто повертатися до ідолопоклонства. Найбільший доказ існування Бога полягає в тому, що за 2000 років священики не знищили церкву, попри всі намагання.Мир – це цілюща зброя та найпотужніший чинник, що повинен змінити світ. Ми усі є носіями миру і повинні нести його до своєї родини, друзів, міста, а потім і всій країні. Та найголовніше це зберігати мир у власній душі. Ми повинні ділитися миром між собою і таким чином консолідуватися. Його потрібно не тільки приймати, а й вміти ним ділитися. Молитва і піст – очищають душу, виганяють нечисть і дають сил іти вперед. Під час посту ми стаємо загартованими і зосередженими. Ті, що нас страшать, найбільше бояться гумору. Він витирає сльози, дає тепло і робить людей світлими і добрими. З молитвою і з піснею не страшна навіть смерть.   Записав і впорядкував: Артур Бобрик Записано під час лекцій «Християнська духовність в постмодерній добі», які о. Борис Ґудзяк читає на філософсько-богословському факультеті Українського католицького університету.