На питання друзів: „В якому році ти народився?” Микола Гоголь у відповідь загадково посміхався. Ще б пак! Коли він вчився у Полтаві, то дата народження була вказана: 1811 рік. У документі, виданому для вступу у Ніжинську гімназію вищих наук, стояла інша дата – 1810 рік. А через сто років автору „Ревізора” приписали ще один рік життя. У 1888 гоці часопис «Русская старина» надрукував виписку із книги записів Спасо-Преображенської церкви містечка Сорочинці, Миргородського повіту, Полтавської губернії: «1809 год. №25 - Месяца марта 20 числа у помещика Василия Яновского родился сын Николай и окрещен. Молитвовал и крестил священнонаместник Иоан Белобольский. Восприемником был господин полковник Михаил Трахимовский» З хрещеним батьком, лікарем Михайлом Трахимовським все зрозуміло. Після військової служби полковник оселився у Сорочинцах, був товаришем і далеким родичем Гоголів-Яновських. Питання було в іншому: чому церква у Сорочинцах? Із Василівки ближче до Миргорода. „Сімейним храмом” Гоголів була родова церква Кочубеїв у легендарній Диканці – церква святого Миколая. Мати письменника там часто молилася і навіть обіцяла збудувати церкву у селі Василівка, якщо у неї народиться син. У 1908 році, перед ювілеєм Гоголя, Російська імператорська Академія наук офіційно підтвердила факт народження Миколи Васильовича Гоголя – 20 березня (1 квітня за новим стилем) 1809 року. Але скептики і знавці „технологій” оформлення паперів у Росії не вгамувалися. Шукали „плями” на сторінках біографії генія, пророка Гоголя. Твори якого дуже й дуже підходять до сучасного політичного і суспільного життя України: Із „Мертвих душ” і „Ревізора”, із „Вечорів…” та інших творів Герої Гоголя „все те же” на політичному манежі! В Верховній Раді зараз казка: дуети Хіврі та Параски... Солоха, Чічіков і Вій ростуть на кризі світовій... Століття сваряться Івани – ми, як гетьмани-атамани, Банкротства бісові сини не проживемо без війни... Романи генерал-прокурора Обпікши серце Гоголь в’їдний вважав, що жіночки всі відьми, А роль в його житті „спідниць” – одна з глибинних таємниць... Родовід матері Гоголя – Марії Косяревської – історики знають досконало. Її дід був офіцером, після відставки став поштовим чиновником у Орлі (отримував зарплатню – 600 карбованців на рік). Батька теж заочно „приписали” за поштою, але стан здоров’я не дозволив йому стати чиновником. У 1794 році у подружжя Косяревських народилася донька Марія, яку віддали на виховання до багатих родичів, бо самі Косяревські бідували. Вихованка Марія „вчилася життю” за лаштунками домашнього театру міністра юстиціі і генерал-прокурора Дмитра Трощинського. Там і розпочався театральний роман, який мав вплив на розвиток російської та світової літератури. Давайте прискіпливо перегорнемо сторінки життя і долі Дмитра Трощинського. Навіть поет Олександр Пушкін у своєму щоденнику 9 серпня 1834 року записав розповідь про „пам’ятну ніч” опального міністра, якого вночі терміново викликали до царського палацу і відновили у всіх званнях. Предки генерал-прокурора із запорізьких козаків. Один з них отаман Матвій Трощинський був зятем гетьмана Мазепи. Дмитро отримав глибоку освіту у Київській духовній академії, зробив блискучу кар’єру у царство Катерини II, потім Павла I і Олександра I. У його володінні було 70 тисяч десятин землі, 6 тисяч кріпаків. Імператор Павло I нагородив його орденом Олександра Невського, присвоїв генеральський чин таємного радника. Зробив міністром спокусливого для чиновників „земельного департаменту”, який роздавав „уделы”... Тому конкуренти у „таємні радники” царя не дрімали. Висловлюючись сучасною мовою, вони шукали „компромат” на Трощинського. Знайшли „аморалку”. Докопалися, що у старого холостяка-генерала є позашлюбна донька, що він живе із своєю вихованкою Скобеєвою, яка стала його пасією. Цар, під тиском шептунів, відправив земельного міністра у відставку – Трощинський у 1806 році повернувся у рідні місця, в село Кибенці Миргородського повіту. У своєму маєтку організував театр, часто робив свята. У свої п’ятдесят „з хвостиком” років почав „плигати у гречку” із молодими дівчатами. Нагадаю, що в той час діяв закон Петра Першого: позашлюбних дворянських дітей записували у солдати, або у художники. Ось чому за два покоління у Росії з’явилося багато поетів і митців. До речі, можливо тому і нашого славетного Тараса Шевченко записали у художню академію... Можна вирахувати – чий він позашлюбний син. На відміну від батька Шевченко міністр Трощинський добре знав закони і всякі юридичні лазівки. Не випадково про нього згадали і, після перевірки на „моральні чесноти”, цар затвердив його міністром юстиції і генерал-прокурором. Сталося це у 1814 році. Фіктивний шлюб „Приємні просто” були дами і в Києві, і в Амстердамі, А та, що на любов взаємна – „у всіх відносинах приємна”... Повернемося у 1808 рік, коли Марія Косяревська стала вагітною. Їй ще немає 14 років. Шептуни у царські вуха могли звинуватити міністра у розбещенні малолітніх, бо за Трощинським цей „гріх” водився і раніше, у Санкт-Петербурзі. Майбутній генерал-прокурор підстрахувався. Спочатку терміново одружив свого театрального помічника Василя Гоголя-Яновського(1777 року народження) на Марії Косяревській (1794 року народження). Дав великі гроші. Сестра Миколи Гоголя розповідала, що мати за своє життя отримала від Трощинського майже 40 тисяч рублів. Порівняємо: у Марії був хутір Яреськи (90 десятин, 19 душ), а у міністра у чотирьох губерніях 70 тисяч десятин землі, 6 тисяч селян. За такі гроші, та ще й від генерала, кожна жінка мріяла народити не лише майбутнього Гоголя чи Пушкіна, а навіть генерального секретаря ЦК КПРС. Тому конкурентки на генеральське ліжко не дрімали. Досить згадати героїнь „Енеїди” Котляревського – мандрьох, хльорок і діптянок. Хтось із діптянок „підстукував” у столицю імперії про фіктивний шлюб Яновського та Косяревської. Знову міністру почали загрожувати „кадрові санкції”. Що робити? Відтак Микола Гоголь, який народився у 1809 році (згідно церковної книги), коли матері було 15 років, став старше на два роки. Документи Полтавської повітової „бурси” нам залишили дату народження генія – 1811 рік. Якщо матері виповнилося 17 років, то питання про „розбещення молоді” генералом, якому стукнуло 59 років, знімалися. А щоб містечкові мандрьохи, хльорки і діптянки не розносили плітки, Миколу Гоголя хрестили не у найближчій Миргородській церкві, а далі – у Сорочинцах. До ярмаркового містечка веде п’ять доріг – на випадок появи „морального ревізора” із Петербурга можна термінового виїхати далі „у невідомому” напрямку. „Служба безпеки” міністра зробила все можливе, щоб батюшка Иоан Белобольский книгу реєстрації „загубив”. Вона „знайшлася” лише у 1888 році. Отакий вийшов іронічно-історичний детектив про шалене генеральське кохання. Якщо перекинути місток у наші часи, то „інтимні зустрічі з діптянками” одного із Генеральних прокурорів Росії коштували йому крісла. По телебаченню показали його „розваги”... Епіграфи та епілоги В „Шинель” народи одягнуться, Слабкі під сильними зігнуться, А Гоголь буде тим служити, Хто хоче для народу жити! Народження геніїв овіяні таємницями. Так було і буде. Вважаю, що для історії літератури будуть цікаві всі три батьки Миколи Гоголя: офіційний Василь Яновський, хрещений – полковник Михайло Трахимовський, і фактичний – міністр юстиції Дмитро Трощинський. Саме у його маєтку автор „Ревізора” пірнув у світ книжок, мистецтва, музики, архітектури, театральних справ. Можна сказати, що поета навіть зачали за лаштунками домашнього театру у Кибінцях. Гоголя вчили і лікували, влаштували на роботу у „царське КДБ”, зрештою дали путівку у столичне театральне та літературне життя саме гроші міністра Трощанського. Кожен із нас несе в собі героїв Гоголя і відчуває на собі його пророцтва. Поет, пророк, професор духу Про що нам шепче Гоголь в вуха? Про наші злети і падіння, Про честь і славу України!.. Коли можна буде підтвердити версію про народження Миколи Гоголя? У найближчий час. Якщо вдалося особи царської сім’ї царя Миколи Другого ідентифікувати за допомогою ДНК (їх порівнювали із ДНК англійських родичів царя), то ДНК нашого літературного царя Миколи Першого можна порівняти із ДНК його батьків та інших історичних осіб. Справа в тому, що у Василівці (нині Гоголєво) збереглися могили Марії Косяровскої та Василя Гоголя-Яновського. У Москві вже одного разу ( у 1932 році) переносили рештки поета із одного кладовиська на інше. За допомогою сучасних приладів можна відшукати і могилу Дмитра Трощинського, або його племінника – генерала Андрія Трощинського. Далі – справа техніки порівняння ДНК. Справа генетиків. Бо ще Райкін жартував, що генетика – це наука яка обґрунтовує, чому дитина схожа на своїх батьків, якщо схожа, і чому не схожа, якщо так вийшло. Краще генетичні аналізи зробити на честь 225-річчя народження автора „Мертвих душ”. У 2034 році. Впевнений, що на нас чекає сенсація. Михайло Арошенко, гоголюб, голова ради „Дніпровського інституту ідей”. *Тексти громадських журналістів редакція подає зі збереженням авторського правопису Щоб проголосувати за публікацію громадського журналіста, потрібно клікнути на зірочках, що розташовані під заголовком статті.