Олександр, який навчався в Тернопільській медакадемії, торгує людськими органами. Шукає людей, котрі готові продати нирки, легені, яйцеклітини і навіть серця. Працює підпільно, бо офіційно продавати органи - заборонено. Чоловіку зараз 38 років. Має вісім років медичної практики. З приватної столичної клініки 2009-го пішов за власним бажанням. Працює посередником, шукає хворим донорів

. -    Я не чорний трансплантолог. Я - посередник. Мені перепадає 5-10 відсотків оборудки. Я нікого не вбиваю, - каже чоловік, - люди йдуть на операцію добровільно. Але хворих рятую. Більшість ніколи не бачили мене наживо. Розмовляю по телефону. Олександр розповів КРАЇНІ, що 10 людей торік продали серця. Серед них восьмеро - онкохворі важкої стадії. Побільшало охочих продати органи після кризи 2008-го. Звертаються молоді люди, які не можуть повернути кредити в банк. Студентів перевіряють, чи аналізи в нормі. Часом до чоловіка звертаються старенькі. -        Дзвонила бабуся. Хотіла серце продати, бо син напозичався грошей, магазин відкрив, - а тепер повернути борги не може. Кажу: "Бабцю, та ви ж помрете". А вона плаче, каже найгірше свою дитину ховати. Її перевірили мої знайомі кардіологи. Слава Богу, у неї серце виявилося слабеньке, лишилася жити. За словами Олександра, в Україні тільки в Запоріжжі пересаджують органи від трупа, якщо родичі покійного не проти. -        "Трупне" донорство - це гуманно. В Іспанії та Німеччині 16-річні підписують документ, чи згодні у разі смерті чи раптової загибелі стати донорами. Нам теж таке треба запровадити, а то здорові органи закопуємо в землю, - вважає. Чоловік переконаний, що лікарям треба дати  право забирати органи в тих, хто накладає на себе руки. Роман СНІДАНКО