На щоці в Олесі Жуковської - волонтера з Тернопільщини - великий шрам. Згодом дівчина може зробити пластику, а зараз її рідні та близькі радіють, що вона вижила після пострілу снайпера. Олеся каже, що коли побачила на руках кров, то зрозуміла, що помирає, написала про це в соцмережі, бо прощалась із хлопцем, який їй подобається і з близькими.Олеся, 21 рік, Кременець, Тернопільська область. Приїхала на Майдан 4 грудня. Єдина дівчина, яка їхала у автобусі із 16 хлопцями на Майдан, нікого не знала. До цього останній раз була у Києві у 8-му класі. Її дуже обурило побиття студентів Беркутом 30-го листопада. Перший раз приїхала на 5 днів і просто розмовляла з людьми. Взагалі, за увесь цей час Олеся їздила до Києва і додому більше 10 разів. Збилась рахувати. Працювала волонтером на кухні, а з 31 грудня стала медичним волонтером. Дівчина за освітою фельдшер. 19 січня працювала на вул. Грушевського, саме тоді, коли було загострення ситуації. «У ніч на 20-е недалеко від мене впала шумова граната, трохи оглушила. Тоді мені перший раз стало страшно», - розповідає вона.

За час свого волонтерства Олеся познайомилась з багатьма людьми. Особливо тепло розповідає про «пекельну бочку» біля стели. Це намет – пункт-обігріву. У ньому збирались люди із різних регіонів з Луганська, Запоріжжя, Полтави, Тернополя. Але коли почались події 18-го лютого, намет згорів. Кілька разів Олеся хворіла. Ангіна і кашель. Вона поверталась на лікування додому, поправляла здоров’я і назад на Майдан. 17-го лютого виписалась із місцевої лікарні і наступного дня виїхала до Києва. 19-го зранку була вже на Майдані, чергувала весь день і усю ніч, до 4.00 ранку. «Я тільки приїхала, мені хотілось більше зробити», - пояснює Олеся. 20 лютого вона прокинулась о 8.00 ранку. Хлопець-волонтер з медичної бригади сказав, що сьогодні дівчина не повинна працювати. Олеся не послухалась. Пішла за ліками до Михайлівського монастиря і хотіла віднести їх до медпункту біля ялинки. Повертаючись з Михайлівського, зупинилась біля Лядських воріт, оскільки зустріла друзів із «пекельної бочки». Подивилась на годинник. Було 11.37. О 11.40 в неї вистрілив снайпер. «Пішли якісь хвильки. Я побачила на руках кров і зрозуміла, що помру», - згадує волонтер. Куля потрапила у шию і пройшла на виліт. Дуже швидко дівчину забрала швидка. У неї в кишені був мобільний телефон. У швидкій вона написала пост у соцмережі «Я помираю». Справа в тому, що дівчинці подобається 22-річний хлопець з Майдану. Симпатія взаємна, вони зустрічаються. Познайомились на Новий рік. «Це було прощання з усіма і особливо з ним», - пояснює Олеся. Після операції, дівчина зрозуміла, що трапилось диво і вона вижила. Про поранення Олеся не хотіла розповідати батькам і на наступний день збиралась повертатись на Майдан. Але мама звісно вже все знала, приїхала до Києва і весь час провела у лікарні з донькою. Тепер вони разом повертаються додому. Щодо здоров’я. Куля зачепила слинну залозу. Тому прибрати цей жахливий шрам і зробити пластику, можна не раніше ніж через півроку. Олеся попросила сфотографувати шрам, щоб світ бачив, що у нас робили з людьми. З іншого боку шиї теж невеликий шрам. Дівчина після того, як вилікується і пройде реабілітацію, хоче навчатись у медичному університеті Богомольця. Як і усі попередні відвідувачі, я подякувала мамі за виховання такої чудової доньки. «Взагалі-то я її виховувала не так. Хотіла, щоб вона була тихою і спокійною, а вона швидка, як вітер. Нічого з цим зробити не можу», - говорить мама. Вона в батьків єдина дитина. Джерело: Є люди