У квартирі Павла Накрийка відчувається запах нещодавнього ремонту, кімнати свіжі, нові. На полицях стоять ретро-фотоапарати, деякими з них бавиться маленький син фотографа. У помешканні багато фотографій. Саморобний фотоапарат Накрийко поставив у світлій кімнаті біля підвіконня. Замість штативу використовує кухонний стіл, моделей фотографує на білому кріслі, використовуючи відбивач світла. Процес зйомки займає кілька хвилин, ще кілька – йде на проявку. Фотографії виходять чорно-білими, досить чіткими, мають ефект „ретро”. -         Позаду апарата - матове скло, яке я зробив з оргскла, просто потерши наждачкою, все, що я купив для цього апарата – це касета і об’єктив, цього б я не зробив, все решта - це полка від шафи, куски ДВП, профіль в гаражі знайшов, кусок ламінату, куски старого крісла. Усе пилялось, обрізалось. Бюджет цього фотоапарата – десь 150 гривень, - розповідає Павло Накрийко.Паперову гармошку, за допомогою якою фотограф фокусується, він називає „мєхом”. Робив його також власноручно - з паперу, яким перекладають ватмани, купив його за дві гривні. Папір скріпив скотчем, який позичив у друга. -         В звичайних фотоапаратах, фокусуючи – об’єктив крутиться, а так – принцип той самий, всередині гелікоїд, який віддаляє, або приближає. У фотоапарата фокусування обертальним рухом, а тут треба руками совати ці патики, - пояснює Павло. Після того, як фотограф сфокусувався – вставляє касету з папером замість скла, відкриває об’єктив, модель повинна сидіти нерухомо кілька секунд. Далі – проявка, яку Павло Накрийко робить у власній ванній старим методом – навпомацки засовує фото в проявник, далі – промиває, а потім – закріплює. Щоби хоч щось бачити – використовує звичайний туристичний ліхтарик з червоним світлом. -         Плівку колись проявляв в каві, так, чорно-біла плівка прекрасно проявляється... Там потрібна тільки розчинна кава і сода, - каже. Отриманий негатив можна пересканувати, втім, Павло її просто перефотографовує цифровим апаратом, а потім переводить в позитив.-         Те, чим я займаюсь, професійні фотографи називають фотографічним онанізмом, я це називаю нетрадиційною фотографією, то більш по соціальному, - сміється Павло. – Колись ще фотографував на пінхол – коробку від взуття, за допомогої маленької дірочки проектував зображення на протилежну сторону. Освоїв фотодрук на дереві. У майбутньому Павло збирається освоїти процес фоторафування на скло, процес – приблизно той самий, що в його „буратіні”, однак проявка робиться за допомогою спеціальної хімії, зображення на склі формує срібло. -         Фото – моє хобі на цьому я не збираюся заробляти гроші. В мене є робота, я інженер, мені цього достатньо.  Я бачив друзів, які переносили хобі на комерційну основу і після того те, що їм до того подобалось – переставало. Павло жартує, що його саморобний фотоапарат – хороша причина познимкувати друзів, бо кликати людей просто знятися на цифровий фотоапарат – банально, а так цікаво і йому, і друзям. Жартує, що до кінця років обвішає стіни квартири фотографіями, які зробив за допомогою свого "буратіна". Зоряна БИНДАС