Здавалося б, після такого вже наступного дня жоден чиновник обладміністрації не потрапить на роботу через силенну масу обурених людей під стінами Білого дому. А на Печерських пагорбах керманичі і їх підлабузники відразу ламатимуть голови над тим, як відновити рух на численних перекритих трасах та залізничних коліях. І при цьому добре задумаютья, чи варто було підписувати закон, який викликав такий супротив у населення і хвилю народного гніву. Але всього цього не сталося – ні минулого тижня, ні навіть цього. Стало очевидно, що тернопільські політичні паразити, які гордо іменують себе опозицією і патріотами, мовчки ковтнули «плювок» Януковича. Як виявилося, козиряти «супротивами» і «хвилями гніву» місцеві (та й не тільки) опозиціонери вміють лише на словах. Натомість на дію не здатен жоден із них. Ну бо який з оратора боєць. Зате скільки було голослівних заяв. ―Рубікон перейдено. Паралельна мова – це паралельна держава, і ми готові до війни з окупантами,―це з виступу керівника фракції ВО «Свобода» в облраді Олега Сиротюка під Білим домом 5 липня на пікеті проти прийняття в парламенті закону про мови. Не більш загрозливим того дня був і його однопартійєць-депутат Володимир Стаюра: «Ми завжди знаходили сили на супротив в часи найбільших випробувань. Нам оголосили війну, але коли ми українці зберемося, то зметемо цю владу». Про «відсіч бандитам» та те, що уже невдовзі владі буде непереливки, заявляв на тому ж пікеті «вічний революціонер» Степан Барна. Іван Стойко після того, як опозиція в парламенті не перешкодила «регіоналам» проголосувати за мовний законопроект, наступного дня під час телефонного спілкування з тернопільськими журналістами пообіцяв «робити все, що в наших силах, щоб вигнати Януковича з нашої домівки. Лише тоді в України буде майбутнє». От тільки всі ці обіцянки і погрози залишилося лише на словах. А власне словесного пафосу, як демонструють результати останніх місцевих виборів, цілком достатньо для того, щоб опинитися біля корита. Принаймні місцевого рівня. А от діяти відповідно до власної риторики жоден з відомих у Тернополі ораторів не готовий і навіть не планує. Адже одне діло вести мову про зрадників, про антидержавність влади, про  справжніх українців, які зметуть чинний режим на манівці історії, а зовсім інше – все це організовувати чи навіть вести за собою. Ніхто з ораторів не хоче ризикувати своїми здобутками, подекуди – своїми кабінетами, своїм здоров’ям врешті решт. Значно комфортніше пробиватися по вертикалі влади, що дає можливість влаштовувати на якісь керівні посади своїх родичів чи побратимів, нехай ще вчора – безробітних. Саме тому в їх колах і не народжується лідер, який би міг повести за собою, якому б довіряли маси. Уже зрозуміло, що якщо така людина і з’явиться, то вона стовідсотково не буде з якогось партійного середовища. Адже партії та їх оратори мають за мету виключно здобуття влади та безтурботне життя для своєї верхівки. В кращому випадку їх рупори після приходу до влади трохи стихнуть, в  гіршому – вони просто поміняють риторику з опозиційної на провладну. Допоки цих банальних істин не зрозуміє пересічний житель найглухішого села, доти «майстри слова» продовжуватимуть проводити мітинги, акції так званого протесту та інші свої піарні трюки. Результат від них як завше залишатиметься нульовий. Але такі заходи будуть на озброєнні доти, доки залишатимуться люди, які купляються на ці дешеві прийоми. У свої кращі часи представникам «Тризубу», НРУ та УНП масовими акціями вдавалося на Тернопільщині захищати своїх побратимів, навіть добиватися, щоб тих випустили із СІЗО. Нехай для цього доводилося перекривати дороги чи залізницю. Ті акції були насправді велелюдні, їх підтримували не лише партійці, а й пересічні громадяни. У жовтні минулого року про причетність до даних радикальних дій хвалився і голова обласної організації ВО «Батьківщина» Василь Деревляний. При цьому обіцяв аналогічну боротьбу, щоб захистити Юлію Тимошенко. «Наша боротьба уже невдовзі набуде кардинально інших оборотів. Будуть і пікети, і перекриття доріг, і інші радикальні акції протесту. Із затриманням нашого лідера ми свої зусилля спрямували на акції протесту у Києві, тому в Тернополі не було радикальних дій. Але вдаватися до радикальної боротьби ніколи не буває запізно. Ми готові бути знову першими, раз інші бояться вести за собою», – говорив Деревляний минулорічної осені. З того всього було нетривале перекриття дороги на об’їзній, а далі – великий «пшик». Вочевидь, результат Помаранчевої революції різко збив запал активних політично стурбованих громадян. Запанувала зневіра, якою наразі з успіхом користуються по обидві лінії політичного фронту. Провладні сили, які чують себе добряче в силі, просувають і протискають усе, що їм тільки заманеться. Так звана опозиція замість реальної протидії у відповідь лише колихає повітря своїми погрозами «народного гніву». Так було після здачі баз у Криму для російського військового флоту, після арешту лідерів «сердечкових», після голосування Закону про мови. Щоразу масний плювок з боку влади опозиція використовує виключно для власного піару та тарахкотіння. Насправді ж усі плювки опозиціонери ковтають, мовчки пережовують і цим самим демонструють свою справжню людську сутність. Зрештою, про що можна говорити, коли очільник «Свободи» в області Олексій Кайда у своїй останній заяві називає Януковича зрадником і ганить його на чому тільки світ стоїть, а тут же його однопартійці Леонід Бицюра та Віктор Паньків просяться до президентського кадрового резерву «Нова еліта нації». Костянтин ПРИГОРОДНІЙ, спеціально для ДОБИ