Йшли Карпатами у заметіль по вовчих і оленячих слідах, заблукали аж у Румунію тернополяни Віталій Дерех та Юрій Суходоляк. У морозну і сніжну погоду у хлопців почались галюцинації, а потім вони бачили на висоті 1800 метрів качок, які схожі на пінгвінів. На спуску вони зустріли браконьєрів, які крали ялинки. 

- Планував маршрут так -  у перші півдня вийти у підніжжя. У другі піднятися на Піп-Іван і вирушити до колиби на Смотричі, а у третій повернутися у Дземброню. Але вийшло на день довше через  халатність у орієнтуванні. Цілий день просто втратили бродячи в тумані аж у Румунію. Поки не взявся за голову, - розповідає Віталій Дерех у своєму блозі на ОЗО. У Шибене близько другої, звідки хлопці вирушали, продавці магазину відмовляють йти, бо рятувальники постійно провозять там обморожених туристів. Дерех та Суходоляк пішли не за стандартним маршрутом – не через озеро Марічейка, а за дещо складнішим. Заночували Тернополяни на висоті. Вночі падав сніг і гасив вогонь. - Стежок не було, то йшли по азимуту. Уникали траверсів, бо під снігом льодяна кірка і на схилі слизько. Тому ішли в лоб. Слід рухатися за попутними слідами тварин. Вони вибирають найпростіший шлях.  Врешті слідами двох оленів і оленятка підійшли до траверсу гори. Було важко, сніг по пояс, а потім і по груди. Довелося прокопувати тунель. На вершині сильний морозяний вітер. Мокрі штурмовки миттєво замерзли і перетворилися на панцирі, - розповідає Віталій Дерех. Потім хлопці прямували до перевалу на Піп Іван. В снігоступах йти було важко. На перевалі побачили вовчі сліди. Переночували в Обсерваторії. - Вранці вийшли як тільки розвиднілося. Почався сильний снігопад і наліз туман. Довелося вдруге підніматися на Піп-Іван та й цього разу не хребтом, а в лоб. Туман був дуже сильний і довго. Також сильний вітер. Через це почалися галюцинації – в цілком білому середовищі видно тільки поодинокі темні предмети. Але їхній розмір та відстань до них визначити неможливо. Через це вже і гнались за лижниками, які виявилися двома патичками за 5 метрів від нас і дивувалися з гігантського куска картону який летить у повітрі, який виявився обгорткою від цукерки яку я впустив. Тому вже не вірили перевалам і колибам, які відкривалися перед очима, - пригадує Дерех. В цьому ж тумані хлопці наосліп, руками намацали найпологіший спуск і вдруге скинули висоту Чорної Гори. Цього разу вдало вийшли на притоку річки і за нею спустилися до Погорільця. Згодом віднайшли колибу де й заночували. - Цікаво, що бачили диких качок – вони чорні, розміром з лебедя, схожі на гусок і ходять по снігу на висоті приблизно 1800 метрів. Це дуже дивно і навіть трохи страшно. Не впевнений навіть що це дикі качки, але водій лісовоза казав, що вони такі. Але більше схоже на пінгвінів схрещених із гусками і орлами, - розповідає Дерех. - Йшли до поселення Погорільця, побачили зруйновану хатинку для туристів та альтанку і згодом зустріли перших за три дні людей - бракон’єрів, які крали ялинки, - розпвідає хлопець. - Прийшли у Шибене півтретьої, а останній автобус поїхав у другій.