Павло Табаков: "Я хотів стати архелологом, колупався в історичних фактах"

Працював дуже довго над крупною формою, це мюзикл, який має бути незабаром

. Українські мюзикли можна перелічити на пальцях однієї руки... Я був влітку в США, вдалось попасти на мюзикли на Бродвеї. Настільки вразило... Мене навіть друзі таким не бачили. Стільки з'явилось натхнення... Це звичайна музична вистава, але все на високому рівні. До головної героїні потім годину стоїть черга, щоб взяти автограф. Театр ставить один мюзикл і потім показує його рік. Але на Бродвеї багато театрів, відповідно десь 20 мюзиклів йде паралельно. Хандра час від часу до всіх чіпляється, але в мене є тумблер, який можна перемикати. Я налаштовуюсь на позитивну хвилю. От вчора я розумів, що було перзавантаження центрів мозку, я включив фільм про Вангога. Так, це драма, але мотивує. Я збираю такі фільми про відомих людей. Переглянув недавно стрічку "Караваджо". Гарний фільм, примушує задуматись. В деяких моментах ти думаєш, а як би я вчинив. Зрозуміло, що зараз інший час, але надихатись треба з історичних фактів також. Я колись хотів стати архелологом, колупався в історичних фактах. Зараз читаю про Сталіна і Гітлера. Чим більше я дізнаюсь, скільки сліз було пролито на цій землі, тим більше я розумію, що потрібні лідери українцям, освіта потрібна, з культурою ми маємо дружити. Чим більше я того читаю, тим більше мене переключає на позитивну лінію. Треба, щоб люди пишались тим, що зроблено в нас.  Все життя музичне, в будь якій галузі так, йде періодом, кажуть сім років, все відбувається великими хвилями. Хочеться, щоб хвиля українського була довгою, не сім років. Звичайно, будуть синусоїди, але її не можна втрачати. Багато людей, які зневірюються, хочуть, щоб все було відразу, але це неможливо. Прогрес є, покоління молоді все змінить в кращу сторону. Країна стане на інші рейки.  Я кохаюсь в джазі, це вже всім зрозуміло, але треба знаходити золоту середину між тим, що подобається мені і тим, що будуть слухати. Джаз в нашій країні слухають, але невелика кількість слухачів. Зараз готую програму "Сніг без пауз". Я хотів показати авторські колядки, або авторські пісні, які я чув у Європі, вирішив заспівати 5-ма мовами: польською, італійською, англійською, французькою іспанською. У Фінляндії кажуть, що нема поганої погоди, є поганий одяг. За кордоном люди так ходять, вони постійно міняють кольори, човте, червоне, зелене. Можливо, це від менталітету трохи залежить.  Це по трохи зміниться в нас. Любов керіє світом. Любов у всьому. Кажуть, Бог є любов, а Бог у всьому, в кожній живій істоті, вважаю, про це треба співати, це вічне. Навіть французи, які не розуміли жодного слова, про що я співаю, сказали, що я співаю для жінок про кохання. Я пам'ятаю цікавий концерт для басків, співали їхньою мовою, вони були шалено задоволені. Країна невеличка, гірська місцевість, це грузія натуральна. Кажуть, що сепаратизм у них... Вони просто люди люблять своє. Стосовно культури, то Черчилля під час Другої свтової війни прийшли і сказали: "У нас на економіку є,  на озброєння є, на підтримання життєдіяльності є, кошти на це знайшли". Кажуть, що на культуру нема. Черчіль відповів: "А за що ми боремося?". Три речі треба для щастя. Щастя це коли все в комплексі, коли ти слідкуєш за своїм фізичним тілом, коли слідкуєш за своїм духовним тілом, останній інгредієнт це і є щастя.  Ми частинки великого механізму, коли ми щось одне зруйнуємо, то нічого не буде працювати. Бажаю, щоби всі стали здоровими фізично, душевно натхненними і щасливими магнітами свого власного щастя. Розмовляв Артем Соловей в ефірі "Ух-радіо"      


Редакція ДОБИ

Опис відсутній


Читайте також