“Самопоміч” програла Тернопіль. Кандидат на посаду міського голови посів другу позицію із значним відставанням від чинного міського голови. А партія набрала менше ніж на парламентських виборах 2014, при тому, що згідно соціологічних даних мала потенціал до подвоєння того результату, який отримала під час парламентських виборів, - результат на виборах в Тернополі аналізує заступник директора Центру з інформаційних проблем територій НАН України Роман Соломонюк.

Надмірний космополітизм “Самопомочі”. Космополітизм — це коли загальнолюдські цінності ставляться вище за національні. “Самопоміч” взяла правильні ідеї самоорганізації, які є традиційними для українців, які дозволяли українцям виживати протягом століть. Але її носії, були космополітами у сприйнятті людей. У Тернополі це виявилося під час візиту 12 вересня у місто лідера фракції партії Олега Березюка, котрий відповідаючи на запитання про русифікацію, пояснив її об’єктивною реальністю в Україні зазначивши, що дві третини українців розмовляють російською мовою. Таке ставлення до однієї з ознак нації у Тернопільській області була неприйнятною. У цьому плані “Свобода” з усіма попередніми скандалами, в очах виборця виглядала більш українською силою ніж “Самопоміч”. 2. Надмірний авторитаризм, що суперечить ідеї самоорганізації. Якщо глянути на виборчу кампанію “Самопомочі” загальноукраїнського рівня, вона стандартна у всіх областях України. Основна її ідея лежить не в самоорганізації, про яку говорять представники партії, а у гаслах: “Садовий ефективний мер. Партія Андрія Садового. Львів найкраще місто”. Тобто замість самоорганізованої партії бачимо партію лідерського типу, що суперечить ідеї політичної сили знизу. Це було, ймовірно, помічено і тернополянами. Замість ідеї була лише імітація. Основне гасло кампанії звелося до того, що “ми у вас збудуємо Львів”. Проте тернополянам не потрібен Львів у себе вдома. Ця ідея могла переконати туристів з Києва, які їздять до Львова на каву, але не тернополянина, якого значною мірою влаштовує побут у рідному місті. Він міг би проголосувати за щось нове, але не за копію Львова у себе вдома. 3. Ставка на кандидата діючого народного депутата, який не відбув своєї каденції. Вибори 2014 року відбувалися в умовах війни. Тарас Пастух став народним депутатом завдяки великому кредиту довіри з боку тернополян. Цей кредит не повернули і прийшли просити ще один. Аргументація представників “Самопомочі” щодо потреби обрання діючого народного депутата міським головою виявилася слабкою напроти оцінки людьми його діяльності у якості нардепа. На це вказували і соціологічні дані. Практично з початку літа ситуація не змінювалася. Кандидат від “Самопомочі” мав рейтинг на рівні 7-9 %. Натомість, партія “Самопоміч” мала підтримку на рівні 20-30 %, як нова політична сила. Але не показала нічого нового, а сконцентрувалася на мерських виборах, тому втратила у партійному рейтингу. 4. Критика замість альтернативи. Кампанія “Самопомочі” будувалася на критиці чинної міської влади і на другорядних з точки зору виборця позитивних діях (курси, юридична консультація тощо). Один з найуспішніших політичних консультантів Жак Сегела, який двічі робив президентом французького президента Франсуа Мітерана, стверджував, що люди голосують за позитивну ідею. Позитивну картину, позитивні зміни. Українцям набридло обирати “краще з гіршого”. Такої картини команда “Самопомочі” не дала. Переважала критика. Навіть, якщо порівняємо заключні звернення Тараса Пастуха і Сергія Надала, то у першому є лише критика і спроба викликати співчуття, у другому є більше подяки за співпрацю. 5. Негативну роль, швидше за все, зіграла і спроба скасувати чи перенести вибори. Подібна ситуація була і у 2009 році з “Батьківщиною”, коли вибори відбулися, але несприйняття тернополянами спроб відмінити вибори і плутанина з тим буде чи не буде брати “Батьківщина” участь у виборах призвели до суттєвих електоральних втрат. Те ж саме могло статися і з “Самопоміччю”. Логіка проста. Для чого йти на вибори, якщо результати будуть сфальсифіковані? Соломонюк підсумовує: - Не було представлено гідної альтернативи чинній міській владі. Концентрація на критиці без власних пропозицій. - Суперечність між публічними заявами і реальним позиціонуванням партії. - Надмірний космополітизм у традиційно-консервативному регіоні.