-Раніше було так : у Києві формується колона з трьох-чотирьох автівок з добровольцями, які пройшли вишкіл на полігоні і готові до передової, та вантажем, зібраним волонтерами з усіх куточків країни і за кордоном. Годин за 9-10 ми прибуваємо в село Тоненьке за 10 км від Донецька і, власне, до поля бою, де у нас і база, і тил, і склади. Там же ми даємо новобранцям день-два звикнути до звуку канонади, навчитися їсти, спати, жити під обстрілом; там же ж ми вивантажуємося і робимо волонтерські пости, - пише Борис Гуменюк у фейсбуці. Зараз немає часу звикати новобранцям до життя на війні, тому вони зразу ж беруть зброю в руки і йдуть прямо на передову. -Тепер все не так. Тепер - мабуть, у зв'язку з  перемир'ям - по Тоненькому постійно б'ють  гради і артилерія, тому ми його проскакуємо навіть не зупиняючись, і валимо прямо на передову в Піски. А далі новоприбулі бійці на ходу отримують зброю і одразу йдуть в окопи, а вантажі поспіхом заносяться в якісь комірки і підвали, подалі від біди. Бо кацапури б'ють запалювальними і трайсерами. Кожного дня в селі горять хати, - додає заступник командира "ОУН".