- Приїхала до ваших активістів просити допомоги,  - каже Ліза у відповідь на запитання вінницьких журналістів РІА, яким вітром занесло її у наш край. – Може, їм вдасться підшукати яке-небудь житло. Від харчів не відмовлюся. Непроста в мене ситуація. Нема ні даху над головою, ні за що жити. А я вже виношую дитину. Про чоловіка просить не згадувати. Каже, він повернувся до себе в Росію. Зараз вона має надійне чоловіче плече в особі іншої людини. На розмову прийшли удвох. Чоловік відмовляється фотографуватися,  не називає прізвище. Пояснює, що він «звідти», з тих країв, де війна, тому «світитися» йому небезпечно. Перед тим, як відправитися в АТО з «айдарівцями», Ліза проходила під Вінницею вишкіл. Тоді вперше побувала у нашому місті. Воно їй сподобалося. Але після «Айдару» поїхала до Тернополя. На жаль, стверджують вінницькі журналісти, там у неї не склалося ні з житлом, ні з роботою. -У Дружківці на Донеччині, де я мала кімнату в гуртожитку, вона вже не моя, - каже пані Ліза. – Та й повертатися в ті краї душа не лежить. Хоч місто уже під нашим контролем, але сепаратисти звідти все одно нікуди не поділися. Я спілкуюся з деким із старих знайомих. Вони видають інколи таку інформацію, що залишається тільки дивуватися. Дух сепаратистський звідти не вивітрився. Якщо відверто, навряд коли таке взагалі станеться. Незважаючи на те, що Шапошник служила в «Айдарі», посвідчення учасника бойових дій їй непросто отримати. Так пояснюють у військкоматах, куди зверталася за роз’ясненням. З її захворюванням не мали права брати в АТО. По-друге, вона йшла добровольцем. Юристи радять зібрати свідчення тих, з ким була у зоні бойових дій,  і вже з цими підтвердженнями добиватися отримання посвідчення. Втім, Ліза каже, поїхати на схід не може, бо нема грошей, також стверджує, що від неї відмовились рідні і друзі.