Натрапив на знахідку біля ставка, де ловить карасів. Сусід, військовий пенсіонер Микола Арєхов, який добре знається на лісових дарах, попросив віддати йому цю “порхавку”, пообіцявши згодом пригостити власника трофея апетитними котлетами. По-науковому ці гриби величають дощовиками, бо зазвичай з’являються після рясних злив. Сільська дітвора називає їх “порхавками” — бо коли перезріють, перетворюються на великі торбинки з коричневим попелом. Футболити їх за мого дитинства було однією з розваг пастушків. Дощовика, порізавши скибками, смажать як відбивну котлету, готують з нього шніцелі, соуси, варять супи (можуть конкурувати із курячим бульйоном), сушать, маринують. У давнину відваром з “порхавки” лікувалися від туберкульозу, м’якоттю відбілювали зуби, оздоровлювали шкіру, порошком рятувалися від опіків, зупиняли кров, гоїли ним рани. Теперішні вчені стверджують, що дощовики забирають з людського організму радіонукліди, виводять токсини, шлаки. Спиртова настоянка дощовика помічна при гепатиті, проблемах з нирками. Брали собі у поміч “порхавку” і садівники — з її допомогою проганяли тлю з яблунь. Джерело: Високий замок online