Блог Ореста Глубіша

Очевидно, кожен з нас, особливо з тих, хто вважає себе добрим християнином, задумувався над своїм моральним удосконаленням. Цю проблему розв’язували древні мудреці, філософи, богослови, святі нашої Церкви. Усі вони переконувалися, що кожна створена Богом людина покликана до святості, отже, до досконалості. Видатний подвижник духовного життя святий Василій Великий писав, що «вибрати спосіб життя згідно з Євангелієм може кожний, але мало тих, які б виконали усе, до найменших подробиць, що у ньому написано. А для цього треба, щоб вони користувалися й опанованою мовою, і щоб працювали руками з тією думкою, аби лише Богові подобатися. До того слід додати ще скромність в одежі, обережність у розмові..., у їжі поміркованість...».

Випробуваними засобами, найефективнішими духовними вправами у досягненні досконалості є піст і молитва. Оскільки ми сьогодні вступили у цей незвичайний період, хотів би дещо поміркувати про нього. Сам Господь Бог устами старозавітнього пророка Йоіла говорить: «Поверніться до мене всім серцем вашим, у пості, у плачі й у жалі».

Що означають ці слова для нас, дорогі читачі, неважко здогадатися. Звісно, тут йдеться передусім про те, що ми постійно маємо єднатися з Богом, принаймні до Нього повертатися. Але, як бачимо, це повернення повинно відбуватися через піст, через плач і жаль. Тобто плач і жаль над своїми гріхами. Період Великого посту — це й справді, як пише святий апостол Павло у своєму Другому посланні до Коринтян: «Ось тепер — час сприятливий, ось тепер — день спасіння».

Може виникнути запитання: як ми, християни двадцять першого століття, маємо використати цей сприятливий час, щоби для нас колись настав день спасіння? З давніх-давен люди знали, зокрема ті, хто прагнув справжнього духовного очищення: монахи, священики, мудреці та інші, що лише завдяки стриманості, подоланню своїх тілесних забаганок можна осягнути високої моральності. Давно уже доказано те, що хто зміг стримати себе у їжі, питті, словах, думках, почуттях, той наближається до свого Творця, оскільки до Нього не увійде ніщо недосконале, нечисте. Деякі з них з радістю говорили: «О благодатний час воздержанія, тобто стриманості, настав!».

Безперечно, духовне очищення відбувається насамперед у стриманості від їжі, в обмеженні від деяких її різновидів. Це уже не є таємницею, що певні продукти за своїми хіміко-біологічними властивостями можуть спричинити гнів, роздратованість, злобу, сприяти тілесним спокусам, похоті тіла, некерованості у пристрастях, що веде до розпусти, втрати чистоти. І навпаки, їжа легка, проста, необтяжлива, дарує нам стриманість, спокій душі, світлий розум, гостру пам’ять. Дуже цікаво простежує вплив вишуканої їжі на організм, на інтелектуально-моральні спроможності людини англійський письменник Джером у своїй книжці «Троє в одній лодці, не рахуючи собаки», вважаючи, що ця витончена, насичена величезною кількістю калорій їжа, забруднює розум, притуплює пам’ять.

У багатьох древніх народів піст використовували для досягнення вищої духовності, моральності, досконалості. Окремі з них вважали, що постійно наповнений шлунок не дозволяє побачити вищі Божі таємниці. Стародавні греки та римляни власне очікували від посту пізнання і проникнення у таємні духовні сфери, отримання благодаті й просвітлення. Деякі з них були переконані, що піст робить людину подібною до Бога і приводить до прямого спілкування з Ним. Це своєрідне «вторгнення» Небесного Царства у грішний і упалий світ. 

Можна навести багато прикладів з життя інших видатних людей — святих нашої Церкви, зокрема Івана Золотоустого, Василія Великого, Григорія Богослова, Івана Дамаскина, які знали цю мудрість і практикували її у житті. Святий Григорій Богослов писав про свого друга Василія Великого, що це була людина чиста, убога, очищена постами, молитвою. Той, хто ще недавно осягав високі науки у видатних грецьких мудреців, навчаючись у них в Атенах, жив розкішним життям, просвітившись Святим Духом, зрозумів марноту і непотрібність такого розгнузданого життя, вкушання приємностей цього світу. Одна туніка і один плащ були його одягом. Ліжком — дошка, або килим, розстелений на землі. Хліб, зерна, чиста гірська вода — за його поживу. Можна навести чимало висловів інших видатних людей. Скажімо давньогрецький лікар Гіппократ, який розумівся на цій справі, говорив, що твоя їжа буде твоїми ліками і все, що надмірне, противне природі. А видатний мислитель, філософ Піфагор навчав своїх учнів: «Привчайся жити просто, без розкоші, не нехтуй здоров’ям свого тіла Чистота думок повинна співпадати з чистотою тіла».

Я розумію, дорогі друзі, що серед вас знайдуться скептики, які іронічно насміхатимуться із сказаного.Мовляв, у нинішній складний час багато людей і так постить. Яке там м’ясо, яка тяжка їжа, коли буває, що шматка хліба немає. Звичайно, ці труднощі поки що існують у нашій державі, але це вже проблема іншого характеру. До речі, теж морального. Бо якби люди, які сьогодні творять основну політику в Україні, знали про ці високі речі і їх дотримувалися, було б зовсім по-іншому. Власне, ця нестриманість, пожадливість, захланність деяких «вибраних» осіб довели державу і її народ до занепаду, а самі вони деградують як Божі творіння.

Закінчуючи свої великопосні роздуми, варто сказати, що стриманість у їжі не є основною підвалиною посту. Усе має бути поєднаним, тобто через обмеженість у їжі до стриманості у словах, думках, вчинках. Бо, як зауважує святий Іван Золотоустий: «... Можна багато постити і не дістати за це нагороди. Чому? Бо, стримуючись від їжі, не здержувалися від гріхів. Не їли м’яса, а з’їдали доми бідних. Не впивалися вином, а п’яніли злою похіттю. Перебуваючи весь день без їжі, були на сороміцьких видовищах... Яка користь з посту, коли ти позбавляєш тіло дозволеної законом їжі, а душі даєш протизаконну поживу».
Подумаймо і ми: як проводимо ці подаровані нам дні очищення? Чи гідно використовуємо «час сприятливий»?