Фехтування - вид єдиноборства, мистецтво двобою холодною зброєю. Займаюсь ним уже 10 років. Даний вид спорту з’явився у моєму житті цілком звичайно та класично. У школі проводився набір дітей у школу фехтування. Нам детально розповіли про таку діяльність і я зацікавилась. Для мене це було щось нове та незвичайне. Хоча я навіть не задумувалась, що це не зовсім жіночий вид спорту. От так і наважилась піти на тренування. У школі брала участь в змаганнях , також виграла чемпіонат України. Для мене фехтування це, перш за все, не спорт, а певне довготривале захоплення, вподобання, те до чого тягне, де я маю змогу проявити себе інакше, з іншої сторони  показати себе не такою, як у повсякденному житті. Напевне в цьому і криється суть захоплень. Нічого в житті не дається просто так: кожне досягнення – результат відданої праці та терпіння. Звичайно, я часто втомлююсь на тренуваннях, але це звичне явище в будь-якому спорті. Але якщо втомилась - значить добре попрацювала та не дарма витратила сили і час. Згодом це обов’язково приносить хороші результати. Найбільшим своїм недоліком та перевагою вважаю те, що я довірлива і відверта. Інколи це допомагає, а інколи - сильно ускладнює життя. Понад усе в людях ціную такі вічні якості, як чесність, довіру, дружелюбність. Щирі та відкриті люди завжди були для мене прикладом для наслідування. Найгірше - коли обманюють, чи говорять погані речі позаочі. Це призводить до серйозних помилок у житті. Мені важко чітко говорити про свій характер, оскільки я людина настрою, в мені багато протиріч. Проте, я досить дружелюбна, відкрита, люблю нові знайомства та багато спілкування. Інколи буваю шаленою, через що вплутуюсь у різні пригоди, інколи - спокійною. Це залежить від людей, які мене оточують на той момент. Натхнення до життя, та й взагалі до будь якого роду діяльності, я черпаю будучи десь наодинці у незвичайних місцях. Можливо тому і обожнюю подорожі. Це завжди додає сил та рішучості рухатись вперед. Вільний час я полюбляю проводити з друзями, слухати музику, малювати, а іноді навіть вдаюсь до віршування.  Люблю побути на одинці, це зосереджує. Також надихає природа. Краса змушує себе помічати. Хоча, все ж таки, я не можу назвати єдине джерело свого натхнення, оскільки зазвичай воно приходить просто так, навіть сидячи вдома. Існування людини вимірюється тим, що вона встигла зробити і відчути. Я не люблю планувати, бо життя повертає нас на неочікувані дороги. І, хоча плани на життя у мене помірні та поступові, я вважаю, що ніколи не можна здаватись і завжди треба вірити в те, що робиш і в те, що все вийде. Я знаю, що світ повний дивини. Ми можемо знайти її у кожному новому відвіданому, побаченому, відчутому… Розмовляла Таня Андрухів