Чоловіка на інвалідному візку штовхав низькорослий брудний чоловічок, схожий на карлика. А інвалід до нього постійно кричав. від обох смерділо, як від бомжів і несло алкоголем. Потім маленький чоловік взяв інвалідові гроші, які той напросив під Катедрою, і поклав собі в кишеню. - Я тебе зараз ви*бу, ти с*ка, постав на місце, ти думаєш, шо я не бачив? Постав, де взяв, бо потім мене спитають де гроші, то я скажу, шо ти вкрав і тебе зах*рять. Ти думаєш, шо я зараз сам тобі харю не наб’ю? Маленький чоловік, який штовхав каляску, мовчки вийняв з кишені гроші і поклав назад, продовжуючи попихати інвалідний візок. Думаю, інвалід, який сидів на візку, зовсім не інвалід. Він так впевнено смикався, коли роздратувався через гроші, що, здавалось, і справді зараз встане і буде бити низького колегу. Крім того, мене здивувало, що жебрак говорив про те, що його хтось спитає за ті гроші, тому, думаю, цей інвлід просто працює на якогсь бізнесмена, а наші люди сліпо довіряють і своєю добротою потурають такому безчинству. А люди біля Катедри і в інших місцях знову віддаватимуть останні копійки таким, як оцей „інвалід”. Юрій Крутивус *Тексти громадських журналістів редакція подає зі збереженням авторського правопису Щоб проголосувати за публікацію громадського журналіста, потрібно клікнути на зірочках, що розташовані під заголовком статті.